середа, 2 жовтня 2024 р.

Причини агресії в підлітків та способи їх усунення

 Ваш підліток виявляє агресію вдома? У такій проблемі ви не самотні. Багато батьків стверджує, що їхні підлітки часто бувають агресивними і вдома, і в колі однолітків.
Підлітковий вік пов'язаний із фізичними й гормональними змінами, що дезорієнтує підлітків, робить їх невпевненими в собі.
Крім того, у цей період діти починають переоцінювати свою роль у суспільстві й сім'ї. Загалом ці фактори можуть призвести до спалахів агресії у підлітка, і при цьому він, найімовірніше, не знає, як упоратися зі складними емоціями.
Крім щойно названих, розгляньмо й низку інших факторів, здатних спричинити агресію в підлітків.
8 причин підліткової агресії
Останніми роками проведено багато досліджень, присвячених агресії у підлітковому віці. Ученим вдалося визначити декілька чинників, що викликають агресію. Ось деякі з них.
1. Травматичні події
Смерть або хвороба близької людини, розлучення батьків, знущання старших братів, сестер або однолітків викликають у підлітків стрес. Останній нерідко спричиняє агресивну поведінку. Також поштовхом до агресії може стати те, що підліток є свідком насилля або конфліктів у сім'ї.
2. Насилля
Фізичне або емоційне насилля є ще однією причиною агресивної поведінки серед підлітків.
насилля призводить до того, що підліток відчуває злість і сором;
почуття сорому не дає підлітку змоги розповісти кому-небудь про насилля, тому воно переростає в агресію.
3. Психічні розлади
Деякі підлітки страждають від психічних розладів:
біполярного розладу;
панічних атак;
шизофренії;
депресії;
посттравматичного розладу.
Усі ці розлади викликають у підлітків агресивну поведінку.
4. Проблеми зі здоров'ям
У деяких випадках до агресивної поведінки підлітків призводять медичні проблеми: пошкодження мозку, епілепсія, розумова відсталість або синдром Туретта. При належному медичному обстеженні можна вилікувати ці захворювання й упоратися з агресією підлітка.
5. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) та розлади навчання
Підлітки, котрі страждають на СДУГ, стикаються з низкою соціальних та емоційних труднощів. Такий підліток може здаватися злим і агресивним.
6. Залежності
Деякі підлітки експериментують із наркотиками й алкоголем. Коли вони починають зловживати цими речовинами або в них розвивається залежність, це може призвести до агресивної поведінки.
7. Тиск із боку однолітків
Підлітки прагнуть прийняття в колі однолітків. Вони хочуть стати частиною групи. Якщо цього не відбувається, підліток переживає емоційні страждання та гнів, які, своєю чергою, призводять до агресивної поведінки.
8. Низька самооцінка
Деякі підлітки страждають від низької самооцінки. Вони намагаються компенсувати це за допомогою агресивної поведінки. Найчастіше це відбувається, коли підліток перебуває в колі однолітків.
Як упоратися з агресивною поведінкою підлітків
На щастя, батьки у змозі контролювати агресію підлітків за допомогою таких методів.
1. Консультації психологів
Підлітка, схильного до агресивної поведінки, можна проконсультувати у психолога.
оберіть психолога, котрий спеціалізується на роботі з підлітками;
у результаті роботи з психологом підліток навчиться брати на себе відповідальність за свою поведінку, а також налагоджувати взаємини з людьми, котрі його оточують.
2. Консультація в сімейного психолога
Гарною ідеєю може бути консультація у психолога для всієї родини:
спілкування членів сім'ї один з одним під керівництвом психолога може становити велику користь;
консультація сімейного психолога допоможе вирішити сімейні конфлікти і проблеми в стосунках, що є причиною агресивної поведінки підлітка.
3. Медична допомога
Якщо в підлітка діагностовано психічну або неврологічну проблему (наприклад, епілепсію, депресію тощо), правильна медична допомога у змозі знизити рівень агресії.
4. Поведінковий договір
Ви можете спробувати укласти усну угоду з підлітком. Це змусить його взяти на себе відповідальність за власну поведінку та вчинки:
перерахуйте моделі поведінки, які ви очікуєте від підлітка. Поясніть, яка винагорода його чекає тоді, коли він виявлятиме очікувану поведінку;
не пропонуйте матеріальну винагороду за гарну поведінку;
натомість ви можете встановити підлітку наслідки за погану поведінку. Найкраще, якщо ці наслідки стосуватимуться звичних для підлітка речей. Наприклад, скажіть йому, що в разі поганої поведінки він не піде з друзями в кіно або кафе.
5. Домашні правила
Установіть домашні правила, яких повинні дотримуватися підлітки, незалежно від того, подобається це їм чи ні:
правила повинні бути зрозумілими;
повідомте підлітку, що йому доведеться миритися з наслідками, якщо він порушить встановлені правила.
6. Техніки розслаблення
Навчіть підлітка розслаблятися, щоб він зміг упоратися зі стресом:
якщо підліток перевантажений домашніми обов'язками або відчуває тиск однолітків, техніки розслаблення можуть бути для нього вельми корисними;
своєю чергою, розслаблення знизить рівень агресії підлітка;
навчіть підлітка використовувати техніки розслаблення тоді, коли він відчуває злість або стрес.

Коли ви знаєте можливі причини агресії в підлітків, вам до снаги визначити початкові ознаки агресії у вашої дитини. Не ігноруйте ці ознаки, але й не поспішайте відправляти підлітка на консультацію до психолога. Виявляйте любов і підтримку – це те, що насамперед потрібно підлітку.
джерело:

Дитячий психолог

вівторок, 1 жовтня 2024 р.

Чек-лист для батьків, завдяки якому буде легше турбуватися про ментальне здоров’я дитини.

 Бути дорослими для дитини — дуже непроста задача. Адже окрім того, щоб “поставити на ноги” дитину, потрібно її виховати, привити звички здорового образу життя, навчити моральним принципам та соціальним нормам.
Не менш важливим пунктом є турбота про ментальне здоров’я дитини. Адже це допоможе їй/йому вирости людиною, яка знає, чого хоче, розуміє, що таке особисті кордони і не боїться звернутися по психологічну допомогу, якщо її потребуватиме.
116 111
0 800 500 225
Ми подумали, що має сенс створити чек-лист для батьків/осіб, які їх замінюють, завдяки якому буде легше турбуватися про ментальне здоров’я дитини.

Не порушуйте особисті кордони. Якщо у сина чи доньки є власна кімната, обов’язково спитайте дозволу, перш ніж зайти. Це його/її територія, яку ви самі виділили, тож дитина може хотіти побути на самоті, займатись власними справами, приймати друзів/подруг у гостях тощо. Це про повагу до нього/неї і це абсолютно нормально. Таким самим чином, ви зможете пояснити дитині свої особисті кордони.
Поважайте думку дитини. Навіть якщо ви не згодні з нею. Дайте можливість сформувати свої погляди, ставлення до якихось ситуацій і так далі. В жодному разі не смійтесь, це може не тільки образити, а й травмувати — дитина може замкнутися в собі і боятиметься осуду та засміювання.
Не критикуйте смаки. Ви помічали, що діти, яким дорослі дають можливість обирати, що вдягнути, виглядають дуже індивідуально? Навіть у маленькому віці. Дозвольте їй/йому самовиражатись через одяг, аксесуари і взуття. Це може виглядати недоречно інколи, але таким чином у дитини сформується своє власне чуття до того, як він/вона хоче виглядати.
Говоріть з дитиною. Важливо, щоб у нього/неї була поруч доросла людина, якій він/вона зможе довіряти і розповідати про хвилюючі події та почуття. Але в жодному разі не розповідайте про його/її таємниці іншим людям. Ви втратите довіру таким чином. До того ж, вам би теж не хотілось, щоб ваші особисті речі стали відомими комусь сторонньому.
Підтримуйте дитину у його/її мріях та нових починаннях. Це дууууже важливий пункт . Якщо донька хоче бути художницею, або син мріє про космос — заохочуйте ці бажання. Купіть мольберт і фарби чи влаштуйте екскурсію до музею космонавтики. Згадайте, ким ви мріяли бути у його/її віці і чи хотілось вам, аби дорослі ставилися до цього серйозно. Це працює в обидва боки.
Якщо вам потрібна консультація з приводу ментального здоров’я вашої дитини — телефонуйте на Національну гарячу лінію для дітей та молоді. Наші психологи і психологині обов’язково допоможуть розібратись у цьому питанні.
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки уряду Німеччини. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Ла Страда-Україна» та не обов’язково відображає точку зору уряду Німеччини та/або ЮНІСЕФ @unicef_ukraine

Особисті кордони: прості правила для всіх

 Вміння розуміти та відстоювати свої особисті кордони допомагає людині бути самодостатньою, вільно відстоювати свої інтереси та дбати про свій добробут

🙌
Про особисті межі та їх важливість дитина дізнається в першу чергу від батьків. Тому ділимося порадами, які допоможуть порозумітися з кордонами дитини 👇
Памʼятайте, що усі діти мають право на свій простір, думки та бажання. Діти з інвалідністю також 🙏





джерело

UNICEF Ukraine 


Що таке гіперопіка і чим вона небезпечна?

 За статистикою 40% батьків занадто опікають своїх дітей. Це називають гіпертурботою або гіперопікою.
З одного боку, це нормальне бажання — захистити дитину від небезпек, хвороб, ушкоджень, токсичних людей і всього, що може їй/йому нашкодити. Тим паче, чи буває забагато любові? Таке взагалі можливо?
Проте з часом контроль і бажання опікуватися потрібно послаблювати, оскільки це необхідно для правильного розвитку дитини. І робити це потрібно з моменту, коли він або вона міцно стає на ноги: відпустити руку, дозволити грати з іншими малюками.
Надмірний прояв любові та турботи може бути травматичним для обох сторін: батьки не можуть відпустити, а дитина не може розпочати самостійне життя.
Гіпертурбота або ж гіперопіка: чим вона шкідлива і чи можна зашкодити любов’ю?
Головною і найсерйознішою проблемою, яка виникає у дітей через гіперопіку — відсутність усвідомлення себе як окремої особистості, тобто практичне “злиття” з батьками/особами, що їх замінюють. Наслідки можуть бути доволі серйозними: коли дитина виростає, він або вона не може приймати самостійні рішення, не прислухається до себе, тому що їй/йому завжди казали що і як робити. Такі діти зазвичай не знають, чого вони самі хочуть насправді. І це не тільки про якісь глобальні бажання, але і про буденні речі. Адже за дитину завжди все “хотіли” батьки або особи, що їх замінюють.
Це — страх перед навколишнім світом, оскільки там може не бути поруч людини, яка розповість, що потрібно робити. Як наслідок — неможливість діяти самостійно. До того ж, така дитина очікуватиме поблажливого і виключно доброзичливого ставлення до себе від інших людей, а ці очікування можуть взагалі не виправдатись.
Як правило гіперопіка притаманна тим, кого виховували так само. Або тим, кому нанесли суттєві травми в дитинстві і вони не хочуть цього повторити зі своїми дітьми. Це постійні нав’язливі думки, почуття тривоги і страху. Або якщо немовля народилось слабшим/ою чи недоношеним/ою.
Чи можна з цим впоратись або ж побороти в собі бажання надмірної турботи?
1. Можна звернутися до психотерапевта/ки — це допоможе зрозуміти, в чому корінь проблеми і як її вирішити. Можливо, є сенс для спільної терапії з дитиною.
2. Спробувати контролювати свої думки і, власне, себе, замість того, щоб стежити за кожним рухом/кроком дитини.
3. Розширити кордони і перелік свобод для дитини. Потрібно навчитись довіряти їй або йому і дати можливість робити свій власний вибір.
4. Поговорити з дитиною про те, що він/вона відчуває, чого хоче і як бачить своє життя.
Спробувати відпустити доньку на ночівлю до подружки або відправити сина до літнього табору. Це не страшно, це необхідно для вас обох.
5. Подумайте про себе. Адже ви окрема особистість і маєте своє життя. Знайдіть нове цікаве хобі, щоб змістити трошки фокус уваги від дитини на себе.
Якщо ви знайшли у себе синдроми гіперопіки і вам потрібна консультація — телефонуйте на Національну гарячу лінію для дітей та молоді або пишіть в наші соціальні мережі. Ми цілодобово на зв’язку.
Проєкт «Підтримка Національної гарячої лінії для дітей та молоді. Фаза 2» виконується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» і Дитячим фондом ООН (UNICEF Ukraine), за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)