Як обрати професію? Поради соціального педагога

 ПОРАДИ  СТАРШОКЛАСНИКАМ 

Для багатьох старшокласників, в житті настає важливий момент, а саме — вибір професії. Для сучасного старшокласника визначитись з вибором майбутньої професії, а отже, і власної долі, є завданням дуже складним.

Якщо ви ще не визначились з професійним напрямком, 

можна зробити наступне:

•         Запишіть усі професії, які подобаються.
•         Оберіть з них, ті, які максимально збігаються з власними бажаннями та можливостями (можливо їх буде декілька).
•         Запишіть якості, якими ви володієте для обраної професії.
•         Запишіть чого ви зможете досягнути в обраній професії.
•         Пройдіть профорієнтаційне тестування, для визначення професійної направленості.
•         Порадьтеся з батьками, щодо обраних професій, але пам’ятайте — вибір за вами.  
  

Якщо вже приблизно з вибором визначились, 

то можна зробити наступний крок:

•         Відвідати Дні відкритих дверей різних навчальних закладів, там можна отримати більш детальну професійну інформацію щодо професії.
•         Поспілкуватись зі студентами, які закінчують навчання.
•         Зібрати якомога більше інформації про обрану професію.

 Оцінити свій вибір за допомогою

 формули вибору професії

Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч факторів, а саме: свої бажання, психологічні особливості й можливості, потреби суспільства. 
ХОЧУ — бажання, інтереси, прагнення. 
МОЖУ — здібності, таланти, стан здоров’я.

ТРЕБА — стан ринку праці, перспективи та  соціально-економічні проблеми регіону.

Зона оптимального вибору професії перебуває в ділянці перетину особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.

Потрібно врахувати також помилки, 

яких припускаються при виборі професії:

     Вибір професії   "за компанію" (під впливом товаришів). 

Буде добре, якщо ваші інтереси збігаються з інтересами вашого товариша. Тоді й вибір виявиться правильним. В іншому разі, робота не приноситиме ані радості, ані задоволення і вас чекає розчарування. І обов’язково настане момент, коли ви вимушені змінити попередній вибір. Врахуйте особливості свого характеру, здібності, навички, а не просто слідуйте за своїм товаришем.

   Існуючі думки про престижність професії. 

Ви з дитинства, напевно, пам’ятаєте слова: "Всі професії важливі, всі професії потрібні". В суспільстві існують професії, які є важливими, але непрестижними. Проте, на жаль, не завжди оволодіння модною професією означає, що вона буде приносити задоволення, відповідатиме вашим здібностям та інтересам. Ви просто змарнуєте час.

    Перенесення ставлення до людини, представника тієї або іншої професії, власне на професію.

 При виборі професії слід звернути увагу на особливості певного виду діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається людина, яка займається тим видом діяльності. Приємна в спілкуванні людина, яка може із захопленням розповісти про свою роботу,- це чудово. Але це не означає, що ви отримувати від подібної роботи таке ж задоволення.

    Захоплення тільки зовнішньою стороною професії. 

За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. Тому серйозний підхід до вибору професії припускає вивчення її з усіх сторін.

   Застарілі уявлення про характер праці у сфері виробництва. 

За сучасних умов виробництва практично всі професії тією або іншою мірою пов’язані з використанням комп’ютера, організаційної техніки, впровадження інноваційних технологій. Тому, за колишньою назвою професії ховається цілком новий її вигляд. Це інший характер, інші умови праці, інші вимоги до знань, здібностей людини. 

     Невміння або небажання розбиратися у своїх особистісних якостях  (схильностях, здібностях). 

Не бійтеся й не лінуйтеся розібратися у своїх здібностях, схильностях. У разі необхідності зверніться за консультацією до психолога, спробуйте свої сили в різних напрямках діяльності. Можна оцінити свої здібності, пройшовши психологічні тести на профпридатність.Це може зміцнити вашу думку щодо обраної професії або, навпаки.

        Недооцінювання своїх фізичних особливостей. 

Існують професії, до яких висуваються певні медичні вимоги. Медичні протипоказання можна  з’ясувати у медичних працівників.

Знайти   своє   покликання – джерело  щастя

Обираючи професію:

• Ознайомтесь з інформацією про світ професій,  визначте  сферу діяльності, яка вас цікавить.
• Складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.
• З'ясуйте, чи відповідає стан вашого здоров'я вимогам обраної професії.
• Довідайтесь, де можна здобути професію відповідної кваліфікації.
• Визначте кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння й працевлаштування.
• Прислухайтеся до думки батьків, вчителів, друзів, та аналізуйте їх.
• Визначте фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної професії.
• За бажанням можете звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) ваші інтереси, здібності, тип темпераменту, особливості пам'яті, уяви тощо. 
• Прислухайтеся до власних відчуттів та інтуїції.
• Зробіть свій вибір.
• Упевнено йдіть до мети. 

Рекомендації учням у 

профільному самовизначенні

1. З метою профільного самовизначення відвідуйте зустрічі з спеціалістами, ходіть на екскурсії, здобувайте професійну інформацію та професійні консультації.

2. Будьте активними учасниками роботи у Малій Академії Наук, беріть участь у різноманітних олімпіадах, спартакіада, конкурсах, КВК ( так як вже сам процес написання наукової роботи розвиває спеціальні уміння: збирати і аналізувати інформацію, організовувати та проводити дослідження, поглиблює знання про професію, напрям діяльності, сприяє свідомому вибору майбутньої професії) .

3. Відвідуйте уроки, курси за вибором, спецкурси, факультативи, гуртки та секції.

4. Беріть активну участь у психодіагностичній роботі психолога вашого навчального закладу, дізнавайтеся про її результати, отримуйте консультації , включайтеся до просвітницької роботи.

5. Вивчайте психологічні особливості свого віку, можливості їх застосування .

6. Беріть участь у концертах, виставах, інших виховних заходах.

7. Намагайтеся якомога більше читати, так як читання розширює кругозір, розвиває мислення , формує активний словник людини, покращує пам’ять та ерудицію.

8. Навчайтеся початкових навичок у своїх батьків у процесі різних видів домашньої роботи ( це можуть бути сільськогосподарські, ремонтні, кулінарні роботи,побутова праця ).

9. Самостійно працюйте з періодичною пресою, науково-популярною, довідковою, енциклопедичною літературою з тих питань, що вас цікавлять, це сприяє поглибленню спеціальних знань . 

10. Для того, щоб не помилитися у виборі слід скористатися системою розподілення професій за предметом праці, розробленою академіком Є. Клімовим .  Він поділив професії на 5 типів :

· 1 тип : "людина – природа". Предмет праці – рослини, тварини, мікроорганізми . Важливі спостережливість, терплячість, акуратність, фізична витримка, дбайливе ставлення до природних об’єктів.

· 2 тип : "людина – техніка". Предмет праці – технічна система, матеріали, об’єкти. Важливі: інтелектуальні якості, координація рухів, технічне мислення, зорова і слухова чутливість, використання схем, графіків, креслень, точність, плавність рухів , швидке переключення і розподіл уваги.

 · 3 тип: "людина – людина". Предмет праці – люди, групи, колективи, об’єднання людей. Важливі: моральність, вміння налагоджувати взаємини, емоційна стійкість, комунікативні навички , товариськість.

· 4 тип:  "людина – знакова система". Предмет праці – умовні знаки, цифри, коди , натуральні та штучні умови. Важливі: комп’ютерна грамотність, гарна пам’ять, точність сприймання, стіка концентрація уваги.

· 5 тип : "людина – художній образ". Предмет праці – художні образи, умови їх побудови. Важливі: розвинений художній смак, художні і творчі здібності, багата уява – поява нових образів.

 11. Пам’ятайте про те, що ви можете об’єктивно перевірити свої здібності та уміння за допомогою спеціальних тестів та вимірювань.

• Професійних вам успіхів і досягнень!

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

Пам'ятка для батьків

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами. 

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй? Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини  і допоможіть їй! 

Я на карантині

Як попіклуватися про себе на карантині?

 Ми знаємо, як складно сидіти вдома, коли на вулиці все квітне, в когось заплановане побачення чи урочиста подія, клопотання в саду чи на городі тощо. Ми знаємо, що тепер похід у найближчий супермаркет, на пошту, прогулянка з собакою - це справжнє свято. Ми так хочемо піти у парк, зустрітися із рідними та друзями, сходити на шашлики. Також ми хвилюємося та нервуємо, бо коронавірус змусив нас уповільнитися та забрав частину роботи (а у когось й усю). Ми відчуваємо злість, бо сьогоднішній карантин забирає у нас час, можливості, краде нашу весну, залишаючи лише нестерпне бажання, щоб це все скінчилось якнайшвидше і здійснити мрії та плани, які собі набудували вдома. Але необхідно ще й розуміти - для того, щоб це була не остання наша весна, щоб побороти коронавірус - потрібно залишатися вдома.

Давайте пригадаємо, як попіклуватися про себе на карантині, щоб після нього вийти максимально бадьорими, активними та спробувати надолужити все, що ми пропустили за ці тижні.

1.     Потрібно знати, що відбувається навколо тебе.

Продивляйся лише офіційну інформацію, але варто обмежувати вплив новин, які можуть посилити тривожність та хвилювання.

2.     Підтримуй зв'язок з близькими та друзями.

Фізична ізоляція не означає соціальне відчуження. Спілкуйся з людьми, які тобі подобаються і кому ти довіряєш, використовуючи телефон, е-mail, соціальні мережі, відеодзвінки. На сьогодні це найкращий спосіб зменшити тривожність, відчуття самотності та відчуженості.

3.     Відпочинок.

Продовжуй займатися діяльністю, яка приносить тобі задоволення та розслаблення, справами, на які раніше у тебе не вистачало часу.

4.     Дотримайся розпорядку дня.

Прокидайся в звичайний час, слідуй буденним звичкам та вчасно харчуйся.

5.    Виконуй фізичні вправи (танцюй, займайся йогою, роби зарядку).

6.     Дотримуйся збалансованого харчування. 

В харчуванні повинні бути клітковина, вітаміни, мінерали, захисні антиоксиданти. Вживай їжу не менше, ніж 5 разів на день.

7.     Підтримуй хороший настрій.

Будь впевнений у власних можливостях та здатності вирішувати несприятливі ситуації. Шукай підтримку в тих, хто має досвід і може підтримати позитивний настрій і вселити надію, що «все буде добре». Використовуй стратегії, які налаштовують вас на позитивні емоції.

8.     Звертайся до інших за допомогою.

Якщо тобі потрібна підтримка, звернись до когось, хто має можливість допомогти, щоб ти відчував себе в безпеці та комфорті.

Кодекс честі учня

- Вчитися не заради оцінки, а для здійснення гуманних, патріотичних цілей і досягнень.

- Направляти свою навчальну діяльність на глибоке оволодіння знаннями з основ наук, бути ініціативним, самостійним, найповніше виявляти себе.

- Дотримуватися вимог школи, правил внутрішнього розпорядку, гідно вести себе.

- Бути ввічливим у спілкуванні з товаришами, учителями, старшими людьми, шанобливо ставитися до батьків.

- Турбуватися  про молодших.

- Виявляти милосердя.

- Дбати про пристойний зовнішній вигляд, власну гігієну.

- Не допускати куріння, не вживати слабоалкогольних та спиртних напоїв, наркотичних засобів.

7 порад учню

Порада перша і найтяжча.

     Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам'ятайте,

   що успіх – це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам,

   де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга - про любов.

      Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе

   оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам.

   Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі   до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні  любити тебе?

Порада третя - особлива.

      Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта - про найдорожче.

      Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен  любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до  свого тіла, не отруюй його.

  Порада п'ята - пріоритетна.

      Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери  кілька важливих для тебе справ і наполегливо  вдосконалюйся  саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не  завадить. Хто знає, можливо, саме там чекає на тебе успіх,  сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста - навчайся!

       Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так   багато знаєш та умієш.

 Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

 Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і   витрачаєш свій дорогоцінний час?

    Давай, не сиди, пора уже щось  зробити своїми руками.

Як краще самоорганізовувати себе та своє робоче місце

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати. 

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робити, то байдики не бити».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє завдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто багато починає, той мало закінчить».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємодопомога в скрутну хвилину — ось якої саме допомогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

Телефони довіри

Уповноважений Верховної Ради з прав людини: 0 800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75

 «Гаряча телефонна лінія» щодо булінгу: 116 000

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми, ґендерної дискримінації, із захисту прав дітей (у будні дні з 10:00 до 18:00): 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних), 116 123 (безкоштовно з мобільних)

Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон Довіри»: 0 800 500 21 80

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»: 772

Служба у справах дітей ТОДА: (0352) 52-63-63

Тернопільський обласний центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді: (0352) 22- 03-95; 23-65-78

«Гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції в м.Тернополі: +38 (0352) 52-39-52

Національна лінія телефону довіри ВІЛ/СНІД: 0-800-500 45 10

Національна цілодобова лінія з питань запобігання суїцидів та профілактики психічного здоров’я «Lifeline Ukraine»: 7333

Цілодобова лінія психологічної допомоги для учасників АТО (ООС) та членів їх сімей: 0 800 505 085

Шляхи до серця дитини

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любов Тому для батьків важливо обрати ту мову (дотик, слова заохочення, час, подарунок, допомогу), яка веде до серця дитини.

Дотик — один з найважливіших виявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, пестили, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, це може дати їй набагато більше, ніж слова: «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Не треба хвалити дитину дуже часто, тому що ці слова втратять свою силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. Намагайтеся у спілкуванні з дитиною говорити спокійно і м'яко навіть тоді, коли ви незадоволені. Намагайтеся менше вимагати від дитини і частіше просити: «Ти не міг би...», «Може, зробиш...», «Мені буде приємно, якщо...».

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, постарайтеся вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить дитині, бо вона не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які будуть свідченням вашої любові до неї.

Час — це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки для того, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині всю увагу повністю. Форми спільного проведення часу у кожній сім'ї різні: читання ;казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І хоч які б ви були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, власним уподобанням, а в першу чергу — своїй дитині.

 Подарунок є символом любові тоді, коли дитина бачить, що батьки справді турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різним речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтесь вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Тільки різдвяні подарунки і подарунки до дня народження можуть бути сюрпризами. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо, якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, гілочки чудернацькі форми тощо. Головне — придумати, як його  подарувати.

Допомога. Материнство і батьківство — І професії, і нелегкі. З вами укладений контракт не менше, ніж на 18 років і робочий день у вас ненормований, діти звертаються до вас із проханнями щодня. Завдання батьків - почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині і робимо це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога їх не радує. Допомагати дітям — значить повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім коли вони підростуть, ми маємо навчити їх всього, щоб і вони допомагали нам.

Це чудова книга, яку варто прочитати і почерпнути для себе дуже багато корисного...

Коронавірус: рекомендації соціального педагога, як поводитися батькам під час карантину

КОРОНАВІРУС: РЕКОМЕНДАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ

 ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

На час карантину, батьки стають для дітей вчителями, вихователями, лікарями і друзями, тож багатьох цікавить питання як поєднати в собі ці всі ролі та знайти вільний час для себе. Як не втратити контроль над дітьми під час карантину? Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.  Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові. Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності. Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе? Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками. Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає. “Я дуже рекомендую батькам спробувати пожити 2 тижні без мультиків. Дитина стане значно спокійнішою і навчиться розважати себе сама”, - рекомендують психологи. Як компенсувати дітям брак прогулянок? Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки. Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.  Що не потрібно робити батькам під час карантину? Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще. Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати. Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д. Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус? Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати. Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.