Дитина тікає в світ комп'ютера / інтернету. Як її повернути?

Інтернет-залежність: що це?

Щоб зрозуміти цей термін - акцент слід зробити на слові залежність. Як зазначено в психологічному словнику, залежність - це нав'язлива потреба здійснювати певні дії, незважаючи на несприятливі наслідки. Тобто, дитина вже не контролює себе. У неї є об'єкт - комп'ютер / інтернет / гра і їй нав'язливо потрібно вступити з цим в контакт, щоб стало добре або не так погано.

Дитині в ці періоди все одно на свою реальність. Вона її не відчуває. Вона випадає з неї. Її для неї не існує. Іноді мозок повертається в реальність, щоб задовольнити фізіологічні потреби тіла, а потім знову в «анреал» світ.

Що відчуває така дитина? Найчастіше нічого. Вона перекриває свої почуття. Їй з певних причин стає все одно на них. Вона від них біжить.

Про що вона думає? Вже точно не про реальність, не про відносини з кимось, не про те, що комусь або їй самій може бути погано і не про своє майбутнє. Думки опосередковані комп'ютером / грою / інтернетом.

Наслідки інтернет-залежності:

• Дитина поступово втрачає навички спілкування з реальними людьми

• Мозок дитини звикає отримувати певну стимуляцію від комп'ютера, в реальному світі складно знайти аналоги

• Дитина втрачає зв'язок з членами сім'ї і з усіма, з ким були побудовані відносини до комп'ютера

• Фізіологічні порушення (погіршення зору, викривлення хребта, порушення роботи опорно-рухового апарату і т.д.)

• Погіршується успішність в школі і в інших освітніх установах

• Відсутній поведінковий репертуар, дитина не має в арсеналі гнучкості поведінки в реальному житті, не знає, як реагувати і діяти в тій чи іншій ситуації

• Відсутні знання про свої бажання, можливості, обмеження, про свій емоційний світ і т.д.

Причини інтернет-залежності у дітей

Основна причина: дитині в реальному світі погано, в силу чого вона вибирає один із способів допомогти собі, піти в інший світ.

Інші причини:

• Кожного разу, щоб зайняти дитину або відпочити від видаваного нею шуму, їй пропонувався гаджет

• Коли дитина підходила з якоюсь проблемою, її або висміювали, або лаяли, або не помічали, або частіше вставали на чужу сторону

• Коли дитина виявляла негативні емоції (злилася, дратувалася, ображалася) її лаяли або соромили

• Дитину не вчили заповнювати реальність різними заходами і цікавими процесами

• Дитину рідко хвалять і дуже часто соромлять, лають, висміюють

• Дитину не обмежували в часі при використанні гаджетів

• Дитина бачила, як дорослі весь свій вільний час проводять з гаджетами

• У сім'ї неблагополучна обстановка, батьки лаються між собою, брати знущаються, присутнє непомірне вживання алкоголю і т.д.

• З дитиною не спілкуються по душам, не встановлюють близькі стосунки

• У дитини немає друзів і знайомих дітей, їй нема з ким грати у дворі, або її там кривдять і їй нема до кого звернутися за допомогою

• У дитини мало можливостей проявити себе чи відсутні реальні досягнення

• Можливо у дитини дуже чутлива психіка і для неї не були створені умови в реальності, щоб вона відчувала себе комфортно, внаслідок чого дитина вибирає віртуальний світ

• У дитини є комплекс щодо свого характеру або тіла, що сковує її, не дає бути собою, тоді вона вважає за краще залишатися вдома в комп'ютерному світі

Як зрозуміти: чи залежна моя дитина?

Щоб зрозуміти залежність дитини від комп'ютера, варто просто поспостерігати за нею протягом дня, зробивши акцент на наступних аспектах:

• Дитина сидить за гаджетом більше 3/4 годин поспіль, найчастіше без відриву

• Дитина рідко виходить гуляти

• До дитини рідко приходять друзі, якщо і приходять, то, щоб разом грати в комп'ютер, без нього вони не можуть знайти заняття

• Якщо дитину намагатися розлучити гаджетом, це супроводжується істерикою, образами, погрозами, криками і т.д.

• Дитина частіше вважає за краще грати в комп'ютер, ніж поїхати з сім'єю на прогулянку або на міський захід

• Якщо дитині не нагадати, вона може забути поїсти, забути про особисту гігієну або лягти спати не вчасно

• Коли дитина не за комп'ютером, їй стає нудно, вона не може себе нічим зайняти, стає дратівливою

Як діяти батькам, чия дитина залежна від інтернету / комп'ютера / гри?

Основний спосіб: поліпшити реальність дитини, щоб забезпеч її повернення зі світу мрій і подружитися з дитиною, налагодити контакт

1. Усвідомити і прийняти той факт, що дитина переживає кризу, їй потрібна допомога

2. Щоб повернути дитину в реальний світ - в цей світ слід внести зміни, а це вимагає сил і особливо часу.

3. НЕ МОЖНА: різко і повністю прибирати гаджет з життя дитини, кричати на неї, лаяти її, лякати наслідками, бити, замикати її десь, відвозити кудись насильно, насильно вести до психолога або давати подивитися відео, в якому говоритися про згубність комп'ютерної звички і т.д. Все це посилить основну причину залежності: (дивися параграф причини інтернет залежності)

4. Постаратися знайти сили, час і бажання, щоб допомогти поліпшити реальність дитини, щоб у неї з'явилося бажання повернутися в неї

По суті, потрібно ліквідувати причини залежності, які були вказані вище. А саме:

- вигадувати дитині різні заняття, як вдома, так і поза домом. Водити в різні гуртки, на різні заходи, в різні секції і т.д. Відвідувати разом марафони, фестивалі, конкурси. Вдома вигадувати розваги (настільні ігри, змагання, інтелектуальні квести, розмови по душам, про мрії). Слід урізноманітнити реальність. Все це робиться у вільний час від комп'ютера, а не замість нього, щоб перехід був плавний і м'який, щоб САМА дитина вирішила проводити більше часу поза гаджетами

- частіше хвалити дитину за реальні досягнення (сам помив підлогу, допоміг батькові в гаражі, помив свій велосипед, приготувала сама бутерброд і т.д.) - ( " Як вправно у тебе виходить! Як вміло ти справляєшся з цим. Ти сам навчився? »)

- ввести особистий час на спілкування з дитиною, рано вранці або перед сном. В цей час задавати питання і слухати, менше оцінювати, поправляти, засуджувати. ( «Як провів день? Що хотіла би робити цілий день? Що розлютило сьогодні? Що образило? Що здивувало?»)

-коли дитина приходить з проблемою, батькам корисно користуватися наступною тактикою: 1) вислухати мовчки 2) озвучити емоції / почуття дитини ( «Ти напевно сильно розлютився на нього? Ти напевно образився? Це можливо тебе засмутило?» або просто «Ти злишся зараз - це помітно! Ти засмутився з цього приводу ») 3) Запитати, а яку допомогу вона хоче від вас. Просто, щоб ви вислухали або щоб порадили що робити. ( «Чим я можу тобі допомогти в цій ситуації?»)

Все це допомагає вибудувати емоційний зв'язок з дитиною, щоб дати її почуттям розкритися. Вона починає відчувати безпеку і прийняття. Швидше за все, вона знову зацікавиться відносинами з батьками, так як вони почнуть частіше приносити їй наснагу.

Важливо мати терпіння на цей процес і дати дитині час на повернення в реальне життя. У більшості випадків, все складається благополучно, якщо батьки усвідомлюють, заради чого вони стараються.

Марія Вишнякова,

Дитячий психолог

Поради від Світлани ройз "ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО СМЕРТЬ"

 Коли ми починаємо думати про цю тему, коли ми готуємо відповіді для дітей на тему смерті та Життя, коли ми знаходимося поряд з тими, хто зараз горює – наш ресурс, наша стійкість, наша турбота про себе – особливо важливі. Перш ніж починати говорити з дитиною на будь-яку складну тему – нам важливо зміцнитися - не тільки в знаннях, не тільки, в тому, у що ми віримо і в чому переконані, а ще й - поїсти, сісти зручно, бути емоційно стійким.

Горе знеструмлює. Перебувати поблизу горя – виснажує. Торкатися складної теми – може бути вже ресурсозатратно, а ми й так виснажені. І прямо зараз, читаючи цей текст – відверніться – переведіть погляд на те, що у вашій кімнаті дає вам відчуття сили та життєвості.

Наша психіка (у різному віці) здатна впоратися з сумом, зі скорботою. І нам важливо навіть не стільки допомогти, скільки не завадити людині, про яку ми дбаємо. І, звичайно, буде правильно, якщо у нас самих будуть знання з цієї теми.

Коли дитина близько 4 років починає говорити про страх темряви, я прошу батьків підготуватися – зовсім скоро вони відповідатимуть на запитання про смерть та секс. Ці теми часто йдуть, переплітаючись, поряд. Зараз – страх темряви у дітей спровокований і постійним стресом.

Про те, як говорити і що говорити з дітьми про смерть у 4-9 років, щоб підготувати до цієї теми – власне, і написано мою книгу "Таємниця Життя та смерті". А ось про те, як сказати дитині про смерть близького – давайте разом думати:

1. Говорити треба. Що раніше, то краще. Ми знаємо, що наші невербальні сигнали завжди скажуть про наш стан, про те, що ми щось приховуємо. І це створить тло тривоги та нестійкості у дитини.

2. Говорити з дитиною важливо тому, кому вона довіряє, з ким сформовані відносини близькості, з тим, хто в неї асоціюється з опорою. І той, хто зможе витримати емоції дитини

3. Говорити правду. Заздалегідь підібрати слова, такі, щоб дитина їх зрозуміла. Не використовувати метафори – метафори зрозумілі дитині після 9-10 років. Для малюків - за ними будуть зовсім не ті образи, які ми припускаємо. «він полетів на небо» (і я працювала з дитиною, яка боялася літати літаком, бо там мертві люди і вона сама може померти), «він заснув» (і дитина може боятися засинати), «він нас покинув», « він тепер завжди буде за тобою спостерігати» (і це жахливий жах – перебувати за невсипущим контролем), «пішов у землю», «земля йому буде пухом» – це все незрозуміло, за кожним цим словосполученням – образ, який дитина домальовує, виходячи з своїх знань про світ). Будь ласка, уточніть у дитини те, що вона зрозуміла з ваших слів. Важливо, щоб дитина мала знання – смерть – це коли тіло перестає функціонувати. На жаль, ми цю людину не побачимо. Але завжди зможемо про нього пам'ятати. Ми говорим прямо – Людина померла. Людина загинула.

4. Обов'язково говорити про те, від чого померла людина. (Звичайно, без подробиць). І наголосити на тому, що ніхто в цьому не винен (це конкретна хвороба, вірус, війна, трагічна випадковість). Нам важливо наголосити, що жодні думки дитини, її емоції не могли спровокувати смерть. (зараз ми говоримо, що винні лише вороги)

5. Важливо бути готовими до того, що дитина не зрозуміє, що ми говоримо.

6. Важливо говорити повільніше, ніж зазвичай, спостерігати за зміною пози дитини, можна говорити: ти хочеш у мене про щось запитати?

7. Нам важливо дивитись у вічі дитині, зуміти витримати погляд.

8. Не треба намагатися зберігати емоційну незворушність. Дитині важливо бачити, що у нас є емоції – це допоможе їй не завмерти у своїх почуттях і реакціях. Дитині можна сказати – мені дуже боляче, тяжко, страшно. Але ми разом і ми точно впораємось.

9. Мислення дитини егоцентрично. Вона може розсердитися на померлого, що той його покинув, зрадив, не дотримався обіцянки, він може говорити, що його обдурили. Будь ласка, не потрібно дорікати дитині в егоїзмі. Їй важливо дати дозвіл і на злість: ти злишся? Я точно знаю, що якби ця людина могла, вона зробила б усе можливе, щоб завжди бути з тобою. Він точно тебе не покинув.

10. Чи потрібно брати дитину на похорон? До 7-8 років – бажано, не брати. Те, що дитина там побачить, може її налякати. Дитині будь-якого віку, якщо сім'я вирішує, що дитині правильніше бути - на похороні важливо бути поруч із надійним дорослим, який її триматиме за руку, розповідатиме про те, що відбувається, коментуватиме, відповідатиме на запитання, даватиме теплий чай.

На похороні загиблого воїна – дитині може бути важливо. Побачити, як шанують загиблого, бути частиною «історії героїзму». (З дитиною поруч мають бути дорослі, які зможуть захистити від надмірної уваги, пояснювати те, що відбувається, і дати підтримку). Якщо є можливість - дитині важливо передати річ близького, годинник, брелок, ланцюжок, будь що.

11. Дитина до 6-7 років може навіть після похорону запитати – а коли до нас ця людина прийде у гості? Маленька дитина не відразу усвідомлює «кінцевість» того, що відбувається. (і не лякайтеся, коли дитина тикає паличкою у померлого голуба та жука – саме це його «дослідження кінцівки життя»).

12. У будь-якому випадку, дитині важливо попрощатися з близьким – розглядаючи фотографії в альбомі, вдома при свічці, у храмі, можна спекти пиріг на згадку про близьке, зробити виріб, посадити квітку або дерево. З дитиною важливо говорити – розповідаючи різні історії (не тільки героїчні, не тільки про щось серйозне, це можуть бути і веселі історії). Важливо, щоб образ померлого був не ідеалізованим, а реальним. Можна говорити про те, що ми на цю людину колись злилися, колись з нього і з ним сміялися, за щось вдячні.

13. На дитину раптом, у зовсім непередбачуваний час можуть накочувати хвилі смутку, туги, агресії, її буквально може затоплювати емоціями – і нам важливо пояснити, що це нормально. І показати, створити алгоритм, що в ці моменти можна робити.

14. Важливо зберігати режим дня, звичні заняття, важливо перерозподілити те, звичне, що робила регулярно померла людина – може, гуляла, читала казки, співала.

15. Протягом «нормального горя» (вибачте, це термін) – у дитини періоди смутку не довгі, вона відволікається, грає, їсть, ходить у туалет, і один із важливих пунктів – може згадувати і саму людину, і говорити про смерть – з рідними та друзями.

«ускладнене горе» - коли дитина виявляє лише скорботу, у її житті немає радості, або вдає, що нічого не сталося, не ставить питань, не виявляє емоцій, униккає говорити взагалі на цю тему.

16. Тут матеріал про те, як підтримати друга, однокласника, якщо він втратив близьких. https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts/5789185791114978

посилання на ефір на цю тему з Тетяна Трощинська - https://hromadske.radio/podcasts/my-Тетяна Трощинська/944108?fbclid=IwAR3b7GKDuUNhPNlDzSRz90kIIvWO9ICdHABbqGvYc-fFH6H9nHkzCEIRgXE

Саме зараз з темою горювання та втрати професійно працює команда lІнститут психології здоров'я Institute of Health Psychology Юлия Иорш Інна Юрах Володимир Волошини і команда Лариса Рибик

Вони проводять групи підтримки для дітей та дорослих.

Книги для дорослих

1. Зовсім не страшна книга. Anastasiya Leukhina

2. Еріх Ліндеманн (E. Lindemann) клініка гострого горя

3. Вільям Воорден Консультування та терапія горя (це величезна, дорога, але важлива книга)

4. Вамик Волкан «Життя після втрати» - ця книга для не психологів, на допомогу (але психологам може бути корисна)

5. Джон Боулбі (J. Bowlby) Прив'язаність, розлучення та втрата

Книги для дітей (читати з батьками)

1. Таємниця життя та смерті. Світлана Ройз, ВСЛ

2. Плутон. Валентина Вздульська. Vivat – ця книга про хлопчика, у якого помер улюблений собака Плутон (читати з батьками)

3. Що таке смерть? Ейтан Боріцер. Чорні вівці

4. Мій дідусь став привидом. Кім Фупц Окесон Чорні вівці

5. Моя Ба. Tania Stus Видавництво Ранок (це зворушлива книжка про Бабусю)

6. Мій дідусь був черешнею. Анджела Нанетті. ВСЛ

7. Перлинка, наша бабочка. Туула Пере, Видавничий центр, 12. Ця книжка про дитину, у якої померла сестра (з цією книгою важливо бути вибірковими)

8. Небеса Анни. Стіан Гулле. "Видавництво". Книга про Дівчинку і Папу, які сумують за Мамою

Незважаючи на те, що смерть існує, ми обираємо Життя та Життєвість. І в пам'ять про тих, хто нам дорогий, давайте зміцнювати ЖИТТЯ

Сил нам всім!

 Обіймаю

©Світлана Ройз

Усі реакції:

Заняття з елементами гри з учнями ЗСУ, ВПО.

Фахівці із соціальної роботи КУ «ЦНСП Великоберезовицької селищної ради» у нашому закладі провели заняття у формі гри.

 

Заняття з елементами гри «Що для мене означає щастя?» у 3-А класі.

 Щастя — це те, що люди прагнуть знайти, але воно може бути різним людини. Як правило, щастя — це емоційний стан, що характеризується почуттями радості, задоволення, вдоволення та реалізації. Хоча щастя має багато різних визначень, його часто описують як таке, що містить позитивні емоції та задоволення від життя.

Кінезіологічні вправи для дітей з особливими освітніми потребами.

Вправа «Слон»

Це одна з найбільш інтегруючих вправ «Гімнастики мозку» Пола Деннісона. Вона активізує і балансує всю цілісну систему організму «інтелект—тіло», покращує концентрацію уваги. Вухо щільно притиснути до плеча. Одночасно витягнути одну руку, як хобот слона, і почати малювати нею горизонтальну вісімку, починаючи від центру зорового поля і йдучи вгору протии годинникової стрілки. Очі стежать за рухами кінчиків пальців. Потім поміняти руки. Вправу виконувати повільно, по 3-5 разів кожною рукою.

Вправа «Кулак». «Ребро». "Долоня".

Ця вправа поліпшує розумову діяльність, синхронізує роботу півкуль, сприяє запам'ятовуванню, підвищують стійкість уваги, активізує процеси письма і читання.Три положення руки, що послідовно змінюються:

1) Долоні стиснути в кулак

2) Покласти долоню ребром.

3) Розпрямити долоню на площині столу.

Виконується вправа спочатку правою рукою, потім лівою рукою, потім двома руками разом. Повторити 8-10 разів.

Вправа «Свічка»

Початкове положення - сидячи на стільці. Необхідно уявити велику свічку. Зробити глибокий вдих і спробувати одним видихом задути свічку. Далі уявити перед собою 5 маленьких свічок. Зробити глибокий вдих і задуть ці свічки маленькими порціями видиху.

Вправа «Енергічне позіхання»

Знімається напруга з м'язів обличчя, очей, рота, шиї. Поліпшуються функції голосових зв'язок, мова стає чіткіше.Широко відкрити рот і спробувати позіхнути, надавивши при цьому кінчиками пальців на натягнутий суглоб, що з'єднує верхню і нижню щелепи. Повторити 5-8 разів.

Вправа «Дзеркальне малювання»

Вправа виконується або на дошці, або на чистому листі паперу. Потрібно взяти в обидві руки по олівцю (крейді). Почати малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери, цифри. При виконанні цієї вправи розслабляються очі і руки. Коли діяльність обох півкуль мозку синхронізується, помітно збільшиться ефективність роботи всього мозку. Вправа сприяє синхронізації роботи півкуль, сприйняттю інформації, покращує запам'ятовування інформації.

Матеріали використано з сайту https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog

12 способів створити міцні відносини між братами і сестрами

 Не забувайте, що позитивним вважається навіть проста усмішка, тобто необов'язково побиватися і вишукувати великі і яскраві позитивні події. У будь-якому випадку, ви можете просто взяти це за основу і прагнути створювати стільки приємних спільних моментів у відносинах дітей, скільки особисто вам під силу.

1. Зверніть увагу, в яких випадках діти грають разом. І використовуйте це.

Дослідження показали, що діти краще контактують під час ігор, які цікаві кожному з них. Знаючи захоплення кожного, ви самі можете запропонувати варіант, який підійде обом. Наприклад, якщо одна хоче грати в магазин, а друга хоче грати в космонавтів, то чому б не пограти в магазин на Місяці?

2. Не переривайте приємну гру.

Всі ви знаєте приказку "Не буди сплячу дитину", так ось тут те ж саме. Якщо діти грають разом із задоволенням, не втручайтеся, дайте їм насолодитися спільної грою.

3. Використовуйте гормон радості для зміцнення відносин.

Сміятися. Гуляти. Танцювати. Співати. Дуріти. Включайте в ваш день стільки заряджаючих занять, скільки це можливо.

4. Створіть "спеціальний час" для спілкування дітей.

Виділіть 10 хвилин протягом кожного дня на спілкування дітей один з одним. Це особливо допомагає у випадках, коли у дітей велика різниця у віці, або одна менше зацікавлена в спільних іграх, ніж друга. Ідея в тому, що це стає ритуалом, частиною розпорядку дня, формується звичка.

5. Якщо у дітей поганий настрій, запропонуйте зайнятися чимось, що вони обидві люблять.

Наприклад, спекти печиво або потанцювати.

Швидше за все, досвід спільного поліпшення настрою допомагає побачити, що брат / сестра можуть бути тією людиною, з ким легше справлятися з труднощами.

6. Додайте в ритуал укладання спати слова "На добраніч" і "Я люблю тебе", які брати / сестри говорять один одному.

У деяких сім'ях старші діти також читають книжку на ніч молодшим, що допомагає зміцнити відносини.

7. Підтримуйте дітей в турботі один про одного.

Якщо один з дітей поранився / вдарився / і т.д., нехай всі члени сім'ї залишать свої ігри і нададуть йї увагу. Якщо бачите, що діти готові підтримати один одного, дайте цьому розвинутися. Попросіть іншу дитину принести лід або пов'язку, або навіть запропонуйте допомогти вам з обробкою рани, наприклад. Залучайте всіх дітей до процесу, навіть того, хто можливо став причиною неприємності. Таким чином вона буде відчувати себе не тим, хто шкодить, а тим, хто здатний на допомогу і підтримку.

8. Замість поділу дітей знаходьте можливість для їх об'єднання.

"Ви можете допомогти один одному зібратися, щоб ви обидві були готові до виходу о 8 годині? Тоді у нас буде час піти до школи довгою дорогою і знову подивитися на бульдозери на будівництві. Так? Круто, ви команда! "

9. Впроваджуйте ідею об'єднання дітей в команду за допомогою сімейних справ, в яких вони зможуть діяти разом.

Наприклад, видайте їм величезний аркуш паперу, щоб вони могли малювати на ньому разом. І попросіть написати спільний лист для бабусі.

Або запропонуйте "полювання за предметами", але таким чином, щоб діти збирали речі разом, а не змагалися один з одним.

А коли дурієте, грайте командою дітей проти команди батьків.

10. Доручіть дітям завдання, за яке вони обидва будуть відповідальні.

Як варіант, вони можуть разом помити вашу машину і заробити гроші, які ви віддали б за мийку. Або, наприклад, вони можуть придумати відпочинок для всієї родини. Загалом, дайте їм можливість щось робити разом, втручаючись тільки при дійсній необхідності.

11. Створіть сімейний журнал доброти.

Зробіть журнал в будь-якому зручному для вас вигляді, попросіть дітей прикрасити його. Напишіть на ньому "Наш сімейний журнал доброти". Почати його можна з будь-якої надихаючої цитати на тему доброти. Після цього звертайте увагу на прояв доброти між дітьми і записуйте їх в журнал, відзначаючи дату.

Важливо проговорювати, що доброта робить щасливішими не тільки того, хто її отримує, а й того, хто нею ділиться.

Поступово діти самі почнуть звертати увагу на добрі вчинки і просити батьків записати їх в журнал.

12. Допомагайте дітям впоратися з проблемою, не звинувачуючи нікого з них.

Конфлікт це нормальна частина людських відносин. І звичайно, періодично ваші діти будуть битися. Наше завдання, як батьків, не приймати чиюсь сторону. Це допоможе знизити рівень суперництва між дітьми. Замість цього навчайте дітей іншим способам виходу з конфлікту, таким як слухання, вираження своїх потреб без нападу на іншого і пошуку рішення, яке влаштує обидві сторони.

Основне, чим ви можете допомогти своїм дітям налагодити відносини - це створити власний міцний зв'язок з кожним з них. Щоб кожна дитина знала, що її відносини з вами не залежать від брата / сестри, скільки б уваги вони не отримували, тому що у неї вашої духовної любові надлишок.

Автор: Лаури Маркхем

Переклад: Марія Шут