Як поводитися батькам, які розлучаються

Для дітей розлучення батьків - дуже складний період, при цьому у матері, як правило, в цей момент дуже мало сил і ресурсу на те, щоб постійно підтримувати дітей і проговорювати з ними їх переживання. Але деякі базові речі все ж краще спробувати зробити.

Максимально розділити подружжя і батьківство.

Одне закінчилося, інше не закінчиться ніколи. Діти не розлучаються з батьками, і ступінь відповідальності батьків залежить тільки від їх особистих якостей, але не від того, живуть батьки разом чи ні.

Не обтяжувати і не робити для дітей трагедію з цієї події. Варто концентруватися на тому, що залишилося в житті дитини незмінним. Наприклад, вона як і раніше у вихідні проводить час з татом, вона може дзвонити йому в будь-який час, у них є спільні плани. Варто говорити про факти ( «ви як і раніше з татом катаєтеся на великах»), а не про абстрактні поняття ( «раніше це була сім'я, а тепер її немає»). Тому що зайва драматизація підвищить тривожність дитини: щось невідчутне зникло, і це незрозуміле велике горе. Це почуття змусить її боятися за матір, а також навантажить її саму почуттям провини за її страждання і, можливо, змусить апелювати до почуття провини колишнього чоловіка. Але ніяких позитивних плодів не принесе.

Не передавайте інформацію для колишнього чоловіка (дружини) через дітей, не питати «ну, що там відбувається у тата (мами)? Який у нього (неї) настрій, що він (вона) про мене сказав(ла)? ». Від таких питань дитина відчує, безумовно, власну потрібність для матері, але одночасно і величезну відповідальність і тривогу: про що розповісти, як це вплине на відносини батьків, чи не втратить вона від цього когось із них остаточно. Такі рішення для неї не за віком.

Не просіть у дитини підтримки, не діліться з нею болем. Взагалі, якщо мамі погано і вона не почала собі допомагати, наприклад, не пішла на терапію, та не склала план, як виходити з цього стану, і немає іншої дорослої людини, з якою можна регулярно обговорювати свої переживання, тоді участь дитини неминуча. Це трапиться навіть без навмисного бажання, тільки тому, що вона буде бачити матір, яка страждає і захоче допомогти. Але все одно не зможе, і від цього буде відчувати себе поганою. Тому жінці дуже важливо почати собі допомагати - це не тільки турбота про себе, це турбота про дітей.

Не знайомити з новим партнером, поки в стосунках не все зрозуміло і тривога дитини від занадто швидких змін не минула.

Важливо, щоб під час такого знайомства не довелося вибирати між татом і новим маминим партнером. Дитина любить тата і якщо їй сподобається мамин новий партнер, дитина може відчути себе зрадником. Це знайомство краще почати з розмови, що їй не треба обирати і порівнювати - тато так і залишиться її татом, просто у неї з'явиться ще одна доросла людина, з якою вона спілкуватиметься. Також важливо, щоб новий партнер не виховував і тим більше не карав дитини - це як і раніше відповідальність батьків.

І, звичайно, не треба розповідати, що поганого зробив тато по відношенню до мами, чи навпаки. Дитини це абсолютно не стосується. Не треба викликати в неї «праведний гнів» - дитина отримає серйозну психологічну травму.

Що говорити дитині:

Що діти не беруть участі в розлученні. Розлучаються батьки, а не діти. Діти ніколи не розлучаться з батьками і не втратять їх, якщо, звичайно, дитині не загрожує небезпека від одного з батьків.

Що вони зможуть зустрічатися і дзвонити. І в їх відносинах все буде як і раніше. Що ви не проти їхнього спілкування.

Що в події немає провини дітей. Просто так буває, що люди більше не можуть і не хочуть жити разом. На цьому життя не закінчується.

В яких ситуаціях варто обмежувати спілкування з колишнім партнером:

Було насильство (будь-яке) по відношенню до дітей.

Інформаційна війна з боку партнера, тобто, він включає дітей у відносини і навмисно порушує вищезазначені правила.

Психічне захворювання в гострій формі.

Алкоголізм, наркоманія не в ремісії.

Chips Journal

Дитячий психолог

Правила підтримки, щоб не нашкодити людині

 

Як підтримати, заспокоїти та втішити людину, не нашкодивши їй: сформулювали декілька правил підтримки

Безпечний простір

 Публікація підготована в межах проєкту "Безпечний простір: комплексна психосоціальна підтримка українських шкіл в умовах війни", який реалізовується ГО "Слова допомагають" та спеціалістами Центр психічного здоров'я НаУКМА за підтримки Plan International. Проєкт фінансується Іспанським агентством міжнародного співробітництва та розвитку (AECID). Публікація відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Plan International.

16 ігор для онлайн-уроків

Під час дистанційного навчання в умовах війни завдання вчителів — дати дітям відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, до яких доєдналися багато новачків. Кожному педагогу доведеться вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю і тим самим готувати якісне підґрунтя для плідного навчання. У цьому допоможуть спеціально розроблені психологами ігри на знайомство та здружування, про які розповідає експертка Лада Ендресен.

 

Як подружити дітей під час воєнної дистанційки

Вправи на знайомство і здружування

 «Правда або брехня»
Вік учнів: з 8 років
Як проводити гру?
Учитель пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).
Потім необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.
Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.
Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.
Гру може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.
 «Це про мене»
Вік учнів: від 7 років
Як проводити гру?
Учитель називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів» або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про мене!»
Ця вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».
 «Компліменти»
Вік учнів: від 7 років
Як грати?
Учитель говорить: «Зараз ми будемо говорити одне одному приємні речі, компліменти. Почнемо з… (ім’я учня), якого всі ми зараз бачимо в лівому верхньому віконечку. Він каже комплімент тому, хто у віконечку справа, і так далі по черзі. Ключова фраза, яку всі казатимуть: «Мені подобається в тобі те, що ти…» Компліментом можуть бути: риси характеру (веселий, добра, кмітливий, сміливий, енергійна), прояви дитини (завжди готовий пограти / допомогти / з тобою цікаво / ти ділишся з усіма смаколиками / твоя любов до тварин), зовнішність (маєш гарне довге волосся, твої кучері, твої окуляри, твій яскравий одяг).
Гра завершується, коли останній учень говорить комплімент учню, який починав гру. Ця активність добре підходить для спільної гри дітей і дорослих — можете практикувати її в родинах. Вона згуртовує і робить відносини в будь-якому колективі теплішими.
 «Полювання»
Вік учнів: від 7–8 років
Як проводити вправу?
Вчитель каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30 секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30 секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору / щось пухнасте / щось їстівне».
Коли всі збираються біля екранів, кожен має кілька секунд, щоб назвати, що в нього руках.
Ще один різновид цієї гри потребує більше часу. Вчитель дає завдання учням знайти в їхньому житлі (навіть тимчасовому) якусь важливу для них річ. Це може бути улюблена книжка, музичний інструмент, чашка, рюкзак, який подарував татусь, який зараз захищає Україну, подарований близькими оберіг, браслет, фотографія… Під час наступного уроку діти розповідають про всі ці важливі речі і таким чином ближче знайомляться одне з одним, слухаючи щирі історії.
 «Пантоміма»
Вік учнів: із 7 років
Як проводити гру:
Кожному учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна відповідь.
 «Кумедне привітання»
Вік учнів: із 7 років
Якщо вчитель знає, що до класу приєднається новий учень, можна зробити момент знайомства приємно-несподіваним. Педагог розділяє учнів на трійки, і кожна з маленьких груп вигадує оригінальний жест привітання. І коли дитина приєднується до класу, то вчитель спершу знайомить всіх із новеньким, каже, що всі раді знайомству, і говорить фразу-ключ: «І всі дітки приготували для тебе особливе привітання. Один, два, три!» За цим сигналом вчителя всі групи водночас вітають новачка своїм оригінальним жестом та разом промовляють «Ласкаво просимо, Аню!»
Це буде маленькою, але пам’ятною приємністю, бо якщо кожен з нас поставить себе на місце цього учня — точно скаже: так, це було мені потрібно.

Вправи для формування навичок командної роботи

 «Хвиля»
авторська вправа психолога Лади Ендресен
Вік учнів: із 7 років
Для виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.
Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук* і промовляє своє ім’я.
*Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.
Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.
Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».
 «Протилежності»
Вік учнів: із 9–10 років
Вчитель просить клас об’єднатися у дві групи. Кожній групі дається твердження, до якого треба зібрати аргументи «за». Приклади тверджень: «Зимові канікули кращі, ніж літні» — «Літні канікули кращі, ніж зимові»; «Для саморозвитку важливо спілкуватися з розумними людьми» — «Книги найкраще сприяють саморозвитку». Через 10 хвилин кожна група обирає мовця, який зачитує свої аргументи іншій половині класу. І навпаки. Яка група набере більше аргументів — виграє.
 «Спільності»
Вік учнів: 9–10 років
У вправі «Спільності» учні теж мають об’днатись у дві групи. І кожна протягом 15 хвилин має знайти та написати спільності всіх членів групи. Наприклад: «Ми всі любимо торт Наполеон», «Нас всіх бісить, коли нас перебивають», «Ми дуже віримо в перемогу України». Через 15 хвилин група презентує свої спільності. Перемагає команда, яка знайшла більше спільностей.
 «Літери»
Вік: від 8 років
Кожній парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально), вчитель дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово: «Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи, креативності.
 «Що тут сталося?»
Вік: із 10 років
Учитель об’єднує учнів у групи по 4–5 осіб. Кожній групі дає картинку з незвичним сюжетом (дивіться нижче) та пропонує за дві хвилини скласти власну історію: «Як думаєте, що тут сталося?» Після обговорення один з учнів має три хвилини, щоб розповісти всьому класу оповідку. Вправа здружує, стимулює фантазію та нестандартне мислення.
Важливо:
Для обговорення кожній групі потрібно буде створити окремий відеодзвінок на платформі, а потім після обговорення у визначений час знову об’єднатись у спільній групі класу. Тому якщо ви та ваші учні добре «підковані» технічно — це не спричинить труднощів.

 «Нестандартне мислення»
Вік: із 8 років
Учитель показує фрагмент недомальованого предмета і пропонує учням домалювати його на аркушах паперу А4. А, можливо, і створити кілька інших предметів у малюнку. Наприклад, вчитель показує фрагмент недомальованого метелика, а учень домальовує чудернацьку квітку чи фантастичну істоту. Немає правильної відповіді, що мало би бути на малюнку. На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …, …, дуже схоже проявилось у малюнках!»
 «Імітатор»
Вчитель говорить учням: «Ваше завдання — одночасно створити звук, схожий на… Я називаю цей предмет чи тварину, а ви одночасно імітуєте його/її звук. Ну як, готові?» Що можуть показувати діти звуками? Чайник, що кипить, машину, що гальмує, ворону, грозу, пилосос, задоволеного кота.

Вправи та ігри на розвиток відчуття спільності та креативності

 «Плейліст»
Вік учнів: 7–16 років
На початку уроку вчитель пропонує учневі назвати свою улюблену композицію. Після цього вчитель має сформувати плейліст з усіх отриманих композицій (на YouTube) та увімкнути його після уроку. А потім запитати дітей, які композиції вони впізнали, та поговорити про цікаві факти, що стосуються цих виконавців і музичних груп.
 «Тематичні дні»
Вік учнів: 6–16 років
Ви можете запропонувати учням раз на тиждень з’являтися на онлайн-уроках в образі, передбаченому тематичним днем. Це може бути «День капелюшків», «Піжамний день», «Рок-день», «Жовто-блакитний день», «День окулярів», «День Майнкрафт», «День смаколиків», «День динозаврів». Важливо, щоб завдання і теми уроків та дня збігались — потрібне повне тематичне занурення.
 «Кумедні питання»
Вік: із 7 років
Учитель пропонує кожному учневі написати одне кумедне питання, яке б він хотів поставити однокласникам. Це питання дитина має відправити в месенджер чи на мейл особисто вчителеві, щоб інші його не бачили.
Сформувавши перелік цих питань, учитель кожен день читає одне з них. А всі по черзі коротенько відповідають. Питань вам вистачить на місяць. Ця активність дуже захоплює дітей, адже всі чекають: «Ну коли ж нарешті буде моє питання і що на нього відповідатимуть?»

Взято з джерел Освіторія 
https://osvitoria.media/experience/podruzhyty-ditej-pid-chas-voyennoyi-dystantsijky-16-igor-dlya-onlajn-urokiv/

14 звичок, які виснажують

 

«Якщо любиш життя, не марнуй час даремно, тому що життя складається з часу», – Бенджамін Франклін

Тренінгове заняття " Формування толерантної свідомості підлітків"

Заняття з учнями 7-Б класу. 

Дане заняття спрямоване на формування уявлення про толерантність як універсальний принцип життя людини; виховання толерантності як необхідної особистісної якості учнів. 

Метою заняття було створити невимушену, доброзичливу атмосферу, хорощий настрій; сприяти згуртованості класу та допомогти пізнати один одного.

Типи та відповідні особливості сприйняття в дітей: поради для батьків та педагогів

Наш мозок інтерпретує навколишню дійсність і отримує з неї корисну інформацію. У кожного з нас є оптимальний спосіб сприйняття інформації. Якщо ми зрозуміємо, як сприймає інформацію наша дитина, це допоможе нам розвинути її здібності до навчання. Як показують результати досліджень, 20-30% людей запам'ятовують інформацію за допомогою слуху, 40% - за допомогою зору, а решта найкраще запам'ятовують, коли записують почуте або застосовують отримані знання на практиці.

Типи сприйняття

Є три типи сприйняття - візуальний, аудіальний і кінестетичний (тактильний). Організовані діти, які люблять читати й помічають деталі, належать до візуального типу. Діти, у яких добре розвинені навички мовлення, є схильність до вивчення іноземних мов і музичні таланти, належать до аудіального типу. Діти, які люблять розігрувати сценки та працювати фізично, використовують мову тіла, пояснюючи щось, люблять писати, належать до кінестетичного типу. Спостерігаючи за дитиною, можна визначити її тип сприйняття - це допоможе батькам і вчителям максимально активізувати різні ділянки мозку дитини в процесі її навчання.

Діти з візуальним сприйняттям

Діти з візуальним типом сприйняття люблять бачити загальну картину того, що відбувається. Їм необхідно, щоб інформація була подана привабливо. У них добре розвинені навички візуалізації. З такими дітьми потрібно займатися веселими заняттями, які активізують їх навички мови й читання. Зв'язуйте ці заняття з навчанням дитини: розвивайте її словниковий запас і вимову слів, щоб підвищити успішність у школі.

Складіть дитині список іменників, дієслів, прикметників і займенників, які ви будете використовувати в заняттях. Якщо в школі дитині дають завдання вивчити будь-які слова - додайте їх до списку. Дозвольте дитині вибрати кольори для кожної групи слів. Напишіть слова на різнокольорових картках.

Запропонуйте дитині впорядкувати картки за кольорами.

Запропонуйте дитині скласти зі слів речення або зв'язний текст. Це навчить дитину-візуала бачити загальну картину й кінцеву мету заняття.

Коли дитина навчиться складати речення зі слів, запропонуйте їй придумати розповідь, використовуючи всі слова.

Активізуйте в процесі навчання кінестетичне та слухове сприйняття: запропонуйте їй прочитати оповідання вголос і розіграти по ньому сценку.

Діти з аудіальним сприйняттям

Діти-аудіали краще сприймають інформацію, коли їм детально пояснюють що-небудь. Згідно з дослідженнями, аудіали часто говорять самі з собою, люблять пояснювати щось іншим і ледве можуть зберігати мовчання тривалий час.

Використовуйте в навчанні дітей-аудіалів їх прагнення розмовляти. Пропонуйте їм заняття, у яких задіяні навички мовлення та слухання.

Поговоріть з дитиною про її улюблену страву. Дозвольте їй розповісти всі причини, через які їй подобається та чи інша страва. Розпитайте, яка вона на смак, як дитина відчуває її.

Допоможіть дитині знайти в Інтернеті або в кулінарній книзі рецепт цієї страви. Зробіть копію рецепту для вашого заняття.

Запропонуйте дитині прочитати вголос рецепт, щоб розвинути її аудіальне сприйняття.

Коли дитина читає рецепт, запропонуйте їй обвести слова з тексту, які їй сподобалися, кольоровим маркером.

Запропонуйте дитині відміряти необхідну кількість інгредієнтів, щоб приготувати страву. Запропонуйте описувати вголос весь процес.

Перш ніж спробувати приготовану страву, дайте дитині ручку й папір і запропонуйте їй описати свій досвід у кулінарії. Таким чином, її слухове сприйняття буде поєднуватися з кінестетичним. Якщо дитина проілюструє свій текст, буде активований і візуальний канал сприйняття.

Запропонуйте дитині пригостити приготованою стравою всіх членів сім'ї. Разом з цим вона повинна розповісти, як було приготовлено страву та чи сподобалося їй готувати.

Діти з кінестетичним сприйняттям

Діти-кінестети не можуть усидіти на місці й постійно граються в рухливі ігри. Дітей з кінестетичним сприйняттям вважають складними учнями, тому що вони занадто активні. Але насправді для успішного навчання необхідно включити в цей процес рух.

Використовуйте ігри в навчанні дитини-кінестета. Поєднуйте ігровий процес з навчальними модулями (у їх якості можуть бути нові слова або історичні дати). Під час гри дитина краще запам'ятає матеріал, а також отримає задоволення від самої гри.

Виберіть назви, які дитина повинна вивчити, і запропонуйте їй записати їх на картки. Особливо добре таким способом учити нові слова.

Коли дитина запише слова, запропонуйте їй прочитати їх уголос і написати їх пальцем у повітрі або на поверхні столу - так мозок краще запам'ятовує інформацію. На зворотному боці карток напишіть завдання: «покажи», «намалюй» або «поясни».

Після цього дайте дитині трохи перепочити, щоб вона краще змогла сконцентруватися на грі.

Приготуйте все необхідне для гри: блокноти, олівці, маркери й т. ін.

Запросіть до гри друзів дитини або членів сім'ї. Перемішайте картки й запропонуйте дитині витягнути одну з них. Вона повинна показати, намалювати або пояснити слово, написане на картці, не називаючи його. Решта повинні здогадатися, яке слово написано на картці.

Дозвольте гравцям змінюватися, поки всі слова не будуть відгадані. Якщо дитина не може всидіти на місці, поки в грі хтось інший, знайдіть їй у кімнаті місце, де вона зможе порухатися, не заважаючи іншим.

Розуміння особливостей сприйняття дитини дає вам додаткові можливості знайти для неї оптимальний спосіб навчання, при цьому не піддаючи її фрустрації. Використовуйте заняття, які найбільш сприятливі для вашої дитини. Так ви допоможете їй краще вчитися та зміцните зв'язок із нею.

Розвиток дитини

Виховні години 5-10-ті класи «Шкідливі звички чи життя в своє задоволення?»

Метою виховної години було надати учням інформацію про здоров’я, фактори, що впливають на формування здоров’я; ознайомити із шкідливим впливом алкоголю, тютюну, наркотиків на молодий організм; спонукати учасників взяти на себе відповідальність за власне здоров’я; виховувати повагу до себе, до однолітків, до навколишнього середовища, формувати в учнів культуру про здоровий спосіб життя; дати учням право на  самовизначення у життєвих ситуаціях.