Поради для батьків та педагогів "СКОРО ДО ШКОЛИ"

 Колошкільне практичне Дитинознавство воєнного часу. Для батьків\опікунів та освітян.

Підготовка до школи. Режим дня, налаштування рутин

- Важливо вже зараз починати всій сім’ї прокидатись раніше. Зараз у нас може бути замало сил на швидку адаптацію. (Налаштування тілесних ритмів – саме по собі терапевтично. Прокидання, їжа, підготовка до сну - внесок в загальний стан стійкості) (шкода, що вони у нас збиваються тривогами).

- Налаштування дітей більше пов’язано з емоційними, «зовнішніми» діями – перебирання одягу, розкладання по поличках того, що «шкільне». -

- Підготовка робочого місця. (при навчанні онлайн теж важливо розділити простори – «домашній» та «робочий». Це може бути - стіл, лампа, прапорець, що позначає «робочий простір», постер на стіні. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу)

- З дитиною, що ходить в молодшу школу – підготувати рюкзак. Подумати разом, що із собою потрібно мати в школі, окрім канцелярії (минулого року ми готували маленький ліхтарик, іграшку – дармовис (брелок), необхідні ліки, виписували телефони близьких на папері, робили бейдж з ім’ям дитини)

- Важливо готувати руку до письма. (Можливо, грати в ігри, де потрібно писати слова, ліпити з тіста чи пластиліну)

Дорога - безпека

- Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама - пройти кілька разів дорогою до школи.

- Зафіксувати, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як і коли виходить на зв'язок із нами.

- Якщо є така можливість – зайти до школи. Дітям важливо "тілом відчути" місце, де вони будуть знаходитись. Доторкнутись до парти, піти до туалету, побачити їдальню.

- Якщо дитина навчатиметься онлайн - домовитися, що робити вдома під час сирени.

Нагадати, як вмикаються додатки - які використовують в навчанні.

Відносини

У дітей перед початком навчального року завжди буває багато тривоги – чи приймуть мене однокласники, чи збереглися відносини, чи знайду я своє місце в класі. Війна та стрес загострює відчуття одинокості. Для дітей, що після навчання онлайн переходять в офлайн формат може бути одночасно багато різних почуттів – і радість, і тривога. Прекрасно, якщо діти зможуть озвучити те, що їх турбує (ми можемо почати розмову самі, із своїх спогадів)

- Було б добре по можливості, зустрітись із класом чи хоч кількома однокласниками в зумі

- Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі - важливо дитину попередити про це. побачити фото вчителів, чи ще встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитись.

- Якщо у вчителів будуть сили та можливість – буде турботливо учням, які навчаються за кордоном, надіслати листа – щоб діти відчули, що про них пам’ятають, що вони важливі, і ми чекаємо від них звісток та розповідей. Насправді підтримування контактів із всіма учнями, важливо для тих, хто в Україні і для тих, хто зараз за кордоном.

- І листа, чи повідомлення в групу вайбер\тг (може, створити таку групу) для всіх дітей класу – з привітанням, неформальним спілкуванням – це буде важливим і для старих, і для новеньких учнів.

- Якщо ви знаєте, що в класі є дитина, яка втратила близьких, в матеріалі є про те, як її можна підтримати. Ми маємо бути готовими висловити підтримку https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts/5789185791114978

- Під час уроків - саме зараз важливо пропонувати більше завдань, де б діти могли працювати в групах. Важливі спільні дії, можливо, спільні волонтерські проєкти. Школи, де діти та дорослі разом співають, та ті, де є театр – по результатах досліджень – школи, в яких набагато менше проявів булінгу.

Самооцінка та емоції.

Сором - провина - тривожність – самотність – відчуття неадекватності, неспроможності – це можливі наслідки травматизації та хронічного стресу. Початок шкільного життя може посилити ці стани. І дітям точно потрібна підтримка. І перше, що нам потрібно створювати – простір безпеки та близькості поруч з дорослими.

- Дітям важливо відчути і почути від нас, що вони здатні вчитися, здатні хоч щось контролювати та створювати в світі, який неможливо проконтролювати і який руйнується. Зараз будуть начебто загальні слова, але вони важливі:

- Ми створюємо атмосферу поваги та безпеки. Ми даємо їм право на помилку (уклін тим дорослим, які навчають дітей ставитись до помилки, як до важливого досвіду на шляху розвитку). І ми намагаємося давати їм практичні знання (зараз особливо потрібні «кейсові уроки», проєкти, знання, закріплені в діях)

- Діти зараз часто живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат. Святкування «перемог дня». Це дуже важливо – бо розчарування на початку навчального року може призвести до того, що у дитини не вистачить сил йти далі в процес.

- Чим більше рівень тривоги, тим більше потреба в контролі, в інформації, в створенні «рамок безпеки та відносин». потрібно розповідати – що за чим буде йти в діях та планах. Якщо є зміни, про них потрібно попереджати заздалегідь, бо зараз можуть бути складності з перелаштуванням, зі швидкою адаптацією.

- Дітям потрібно від нас чути, що ми розуміємо, що зараз навчатись складно. Процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес – робота гіпокампу, що відповідає в тому числі і за довгострокову пам’ять – пригнічується (починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все в діях, в рухах)

- Нам іноді здається що соромом і почуттям провини ми можемо стимулювати дітей – це позбавляє їх сил і стає ще одним травмуючим фактором.

- Довготривале переживання стресу може призводити до двох протилежних реакцій - Гіперактивність – Загальмованість. (важливо пам’ятати, що після того, як дитина відчула безпеку поруч з нами, вийшла зі стану ступору, вона може демонструвати роздратування, агресію, надмірну активність. Це нормальний процес. Але нам потрібно цю активність бути готовими скеровувати)

- Нам важливо нормалізувати, пояснювати дітям:

- Нормально – забути те, що вивчали минулого року. Ви точно будете все важливе повторювати. Ми не можемо спрогнозувати наскільки насправді серйозний цього року «літній відкат в знаннях»

- Нормально (особливо після навчання онлайн) не пам’ятати, що і де розташовано в школі. Було б добре влаштувати екскурсію школою, поставити в школі вказівники.

- Діти будуть швидко втомлюватись. Темп навчання може бути іншим – дітям важливо говорити про те, що це нормально. І нам важливо частіше робити паузи, пропонувати різні завдання. Дітям важливо не просто чути слова, а відчувати, що у них, особливо зараз - є свій час – і свій темп в засвоєнні матеріалу. І ми їм допоможемо.

- Під час уроку у дитини може змінитись настрій, вона може заплакати чи повністю втратити контакт з тим, що відбувається на уроці. (важливо узнати, що відбувається в родині дитини, можливо, вона хвилюється за тих, хто на фронті, не привертаючи уваги до дитини – можна запропонувати всьому класу нову активність, чи після уроку сказати, що ви помітили, що стан дитини змінився. Можливо, ви можете допомогти. Саме зараз – підтримка та турбота навіть важливіша за конкретні знання, що дитина може від нас отримати)

- Якщо шкільний день почався з тривоги, чи тривога була вночі – важливо зустріти дітей словами емоційної підтримки. Точно не починати навчання з контрольної роботи чи тесту.

На уроці

- Ми вибудовуємо «рамку безпеки» - правила, які стосуються відносин, навчального процесу, безпеки. З нагадування про те, що ми робимо під час тривоги – має починатись кожен урок протягом першої чверті.

- Діти (і дорослі), що пережили досвід травматизації, часто "забувають» правила орфографії. (На наслідки ковіду у багатьох наклався стрес. Можливо, ігри із словами, кросворди, картки будуть допоміжні)

- Можуть бути складності із предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією ( це одночасно і геометрія, тригонометрія і те, що пов’язане з прийменниками – над – за - під – через..) (нам потрібні будь-які активності, де б дитина могла створювати 3-д моделі – лего, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах)

- Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять – саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії

- Навички читання – у кожного з нас (дорослих та дітей) була своя адаптація до стресу – хтось почав вчитися і більше читати, а хтось досить не може сконцентруватись. Навички читання у дітей можуть погіршитись

- травматизація впливає на нашу здатність зв’язно висловлювати думки. І з одного боку – коли ми починаємо писати, говорити, рефлексувати – це завжди терапевтично. З другого, ми маємо бути готові до того, що у дітей це може бути ускладнене.

- Діти під час навчання можуть крутити щось в руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, це їх спосіб «відгальмувати» зайві сигнали – багато дітей так, навпаки, концентрується. Можливо, включити такі рухи – руханки в навчальний процес

- Багато дітей за цей час звикли тримати телефон в руках – це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити – може, включати додатки в телефонах в процес навчання.

- нам потрібно напрацювати практики для повернення дітей до уроку після укриття (буду про це писати окремо)

Техніка безпеки:

- Бути уважними з текстами про смерть, війну, батьків, про дім. Слідкувати за реакцією дітей, можливо, замінювати тексти.

- Не давати практик із заплющеними очима – закрити очі це часто для дитини означає – втратити контроль. І якщо заплющити очі і буде тривога – це може спровокувати сильну емоційну реакцію.

- Самим передивитись всі відео, які збираємося демонструвати – щоб точно знати, чи немає там кадрів з мертвими тілами, кров’ю, звуками сирени та вибухів

- Ми не торкаємося дитини без дозволу. Уважні до дистанції в контакті (зараз у нас всіх загострене відчуття дистанції)

- Діти та дорослі, особливо зараз, дуже чутливі до насмішок та оцінки. Особливо підлітки сприймають інформацію - не те ЩО їм кажуть, а ЯК саме їм кажуть. Коли ми жартуємо, важливо на це зважати.

- Під час стресу ми більш "правопівкульні". Діти більш уважні до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів.

- Діти можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу – робити руханки. Втомлена дитина може бути дратівливою, розгубленою, плакати, проявляти агресію.

- Не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви – дихаємо так, як дихається. Намагаємось акцент робити на видоху.

- Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби – особливо малюкам, важливо нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатись.

- Важливо заздалегідь продумати свою реакцію на ненормативну лексику дітей. Зараз вона легалізована– потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій спільноті прийнятним

- Про укриття та їх облаштування буду ще окремо писати

Картинка - ілюстрація Марія Рудик

Ми точно зі всім впораємося!

Обіймаю Родино як хочу Перемоги

Матеріали взято ©Світлана Ройз