Одразу тут хочемо наголосити – невиконання таких вказівок законодавства може призвести до притягнення винних осіб до відповідальності у зв’язку зі службовим недбальством.
«Але як нам зрозуміти, що дитина потерпіла від насильства? Якщо в умовах очного навчання це ще можливо – можна звернути увагу на поведінку дитини чи побачити ознаки насильства на її тілі, то як виявити це під час дистанційного навчання, коли на уроках замість облич ми бачимо чорні «квадратики» в Zoom?» - запитаєте ви у нас.Відповідаємо: звертайте увагу на поведінку дитини, зокрема на різку зміну її поведінки, на манеру спілкування, її зовнішній вигляд та те, що відбувається навколо. Під час проведення онлайн-занять ви можете побачити чи почути, як батьки чи інші члени сім’ї штовхають дитину, б’ють її, дають їй ляпаса, перешкоджають у спілкуванні під час заняття, змушують щось робити замість перебування на занятті, псують речі дитини чи її іграшки, б’ються між собою чи вчиняють інше насильство в присутності дитини тощо.
Важливо – навіть якщо безпосередньо до дитини не вчинялося насильство, однак вона стала свідком такого насильства – ця дитина автоматично стає постраждалою від домашнього насильства!Дитина може сама поскаржитися на такі дії, може уникати відвідування занять, проявляти агресивну поведінку, страх у випадку появи поруч дорослих, може бути заплаканою чи виглядати стривоженою, відмовлятися вмикати камеру, демонструвати втрату інтересу до навчання тощо.
Наведений вище перелік не є вичерпним, однак сукупність таких ознак може свідчити про потрапляння дитини в ситуацію домашнього насильства.
«Добре, ідентифікувати постраждалу дитину ми зможемо. Як нам діяти далі?» - знову запитуєте ви.Надаємо вам чіткий алгоритм дій у разі отримання інформації чи особистого виявлення ситуації домашнього насильства щодо дитини, наприклад під час проведення заняття.
1) Першочергово передайте інформацію для подальшого реагування керівникові/ці закладу освіти. Бажано зробити це у письмовому вигляді.
2) Зберігайте спокій, оцініть стан дитини та заспокойте її. За необхідності – завершіть заняття, щоб спілкуватися з дитиною віч на віч.
3) У разі потреби забезпечте надання медичної допомоги та/або викличте поліцію за місцем проживання дитини.
4) Не залишайте дитину наодинці. Ви можете зв’язатися з нею через соціальні мережі чи зателефонувати їй, дізнатися, чи є вдома хтось ще з дорослих, кому дитина довіряє. Якщо ні – запропонуйте дитині знайти безпечне місце для спілкування, подалі від кривдника/ці.
5) Перебувайте на зв’язку з дитиною, доки не будете впевнені, що дитина у безпеці.
Звертаємо увагу! В закладі освіти має бути журнал реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (Додаток 3 до Постанови КМУ №658 від 22.08.2018), в якому має бути зафіксована відповідна інформація про домашнє насильство щодо дитини. Також варто забезпечити роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалою дитиною.
Сподіваємося, що наведений алгоритм ніколи не знадобиться вам у вашій роботі через відсутність випадків домашнього насильства щодо дітей. Водночас, його потрібно знати, пам’ятати і застосовувати, адже дитина сама себе не захистить від насильства. І це наш з вами обов’язок – надати їй усю необхідну допомогу.
А якщо ви працюєте у закладі освіти і вам потрібна додаткова консультація з приводу реагування на випадок домашнього насильства – звертайтеся. Це повністю анонімно, конфіденційно та безоплатно:
116 111 
0 800 500 225 Telegram: @CHL116111
Instragram: @childhotline_ua
Facebook: childhotline.ukraine
Проєкт «Підтримка Національної гарячої лінії для дітей та молоді. Фаза 2», впроваджується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» і UNICEF Ukraine, за підтримки уряду Японії.
Матеріали взято https://www.facebook.com/childhotline.ukraine
Немає коментарів:
Дописати коментар