Токсичні фрази, як їх замінити

 

Синдром емоційного вигорання

Синдром емоційного вигорання - це психологічна реакція людини на довгострокове емоційна перевтома, що виявляється у втраті інтересу до життя. Така реакція може «дозрівати» місяцями і навіть роками. Американський психолог Херберт Фрюденбергер в 1974 р дав визначення СЕВ (англійською «burnout») як проблеми, «народженої суспільством і часом, в якому ми живемо, постійною боротьбою за те, щоб наповнити наше життя сенсом. Цей стан не проходить, якщо його ігнорувати ».
СЕВ може наступити практично у будь-якої людини, і розвивається він за таким сценарієм (хоча людина не завжди проходить всі ступені):
• прагнення самоствердитися;
• рішення працювати більше;
• нехтування своїми потребами;
• нерозуміння конфлікту (людина не розуміє кореня проблеми свого поганого самопочуття);
• зміна цінностей (втрачає друзів, родину, залишає улюблені заняття і т. Д.);
• заперечення навислих проблем (цинізм, агресія і розчарування стають очевидними);
• соціальна ізоляція (при цьому з'являється грунт для алкоголізму, наркоманії і т. П.);
• помітні зміни в поведінці;
• внутрішня пустота;
• депресія;
• СЕВ (думки про самогубство, повне розумовий і фізичне виснаження).
Причини виникнення СЕВ:
Причиною виникнення СЕВ є стрес, викликаний зазвичай занадто насиченим життям: великою кількістю зустрічей, засідань, проектів, нереальними термінами виконання зобов'язань, другорядними і непотрібними справами, відволікаючими від основної роботи, а також багатьма іншими чинниками, що впливають на життя людини в нашому перенасиченому інформацією і технологіями світі. Стрес сам по собі звичайно не викликає великих проблем, але відносно тривалих і численних стресів кожен з нас має свої межі стійкості, і коли ми переходимо їх, то опиняємося на межі перевтоми.
Як боротися з СЕВ або попередити його:
1. Проаналізуйте свої мотиви в житті. Зазвичай вчителі, лікарі, менеджери і представники інших професій, часто і багато спілкуються з людьми (пацієнтами, учнями, клієнтами і т. Д., Які не завжди ведуть себе «добре»), змушені вести себе чемно і ввічливо за службовим обов'язком, що не відчуваючи справжньої любові до людям. Згодом стимул (зарплата, кар'єра і ін.) «Любити» людей слабшає або зникає, і людина дає волю своїм справжнім почуттям. Якщо таке ставлення не змінюється, людина змушена міняти роботу, сподіваючись, що коли то він виявиться в такому місці, де «любити» інших потрібно буде не так часто або попадуться такі люди, яких любити буде легко. Як же навчитися по справжньому любити людей?
2. Спростіть своє життя. Телебачення, інтернет, мобільні телефони та інші засоби масової інформації допомагають нам в роботі, але одночасно через них надходить маса марною для нас інформації. Це відволікає нас від наших прямих обов'язків, займає час і розум, і, в кінцевому рахунку, створюється враження, що ми сильно перевантажені.
3. Виділяйте час для відпочинку. Віддавайте перевагу корисному фізичної праці, при якому розум відпочиває: роботі в саду або городі, розведення квітів, ремеслам, прогулянкам у парку або лісі і т.п. Відпочинок на лоні природи надає відновлюючу дію. Уникайте тривалого перегляду телепередач або інтернет-серфінгу.
4. Дотримуйтеся здорових звичок у харчуванні. Вживайте в основному рослинну їжу, уникайте стимуляторів кави, чаю, алкоголю і гострих спецій. Важливо щодня вживати 6-8 склянок води.
5. Виробляйте звички регулярності в житті відносно режиму сну і вживання їжі.
6. Не обмежуйте себе уві сні. В середньому людині необхідно спати 7-8 годин на добу.
7. Відпочивайте хоча б один раз в тиждень. Людині необхідно час для відновлення духу, душі і тіла.
8. Не давайте обіцянок, які ви не зможете стримати. Перевантажуючи себе, ми стаємо дратівливими і агресивними, тому що відчуваємо тиск невиконаних обіцянок

Притча "Довгі ложки"

Це називається ,,в раю ложки довгі", від того як ти нагодуєш ближнього залежить як нагодує він тебе

Комунікація вчителя і батьків: 8 лайфхаків

 Як налагодити ефективну комунікацію з батьками учнів.
Можна зрозуміти, чому дитина не хоче йти до школи. А от чому педагог з досвідом роботи (значним і не дуже) прокидається  вранці з думкою: «А можна я не піду до школи?», не завжди є таким очевидним. Діти? Керівництво? Робота з паперами? Можливо. Але останнім часом один із найбільших стрес-факторів у роботі педагога – зустрічі з батьками учнів.
Батьків до школи запрошують з різних причин – приємних і не дуже. Тому дехто з них приходить із позитивом, а хтось – заздалегідь налаштовує себе на негатив. Завдання вчителя – поспілкуватися з кожним.
На жаль, трапляються випадки, коли вчитель та батьки не знаходять спільної  мови, а це може спровокувати конфлікт. Діти дуже гостро сприймають емоційну напруженість, яка відчувається між дорослими, що негативно впливає на навчальний процес.
Доброзичлива атмосфера в стосунках учителя та батьків школярів забезпечується ефективною комунікацією. Добре, коли обидві сторони можуть висловити думку та зрозуміти позицію один одного. Мирне та конструктивне вирішення нагальних питань – ось до чого варто прагнути, бо суперечки негативно впливають передусім на дитину. Доброзичлива комунікація збереже нерви вчителю.
Ефективна комунікація – доброзичливе спілкування, бесіда, під час якої всі учасники вільно висловлюють думки, дослухаються до позиції іншої сторони, а також знаходять шляхи конструктивного вирішення питання, яке обговорюється.
Пропонуємо декілька лайфхаків, які допоможуть вам ефективно спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети й залишатися врівноваженими та усміхненими.
1. Відкинути негативний досвід.
Зрозуміло, що за роки вашого вчителювання траплялися прикрі випадки під час вирішення складних питань з батьками деяких учнів, що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж це вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь заздалегідь на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою та позитивом. Може статися так, що саме ваш піднесений настрій допоможе уникнути конфлікту та зробити спілкування позитивним.  Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам, ані учням. Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.

2.  Раціоналізувати ситуацію.
Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте на випередження! Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи «Я за...»  та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику так само висловити думки. А потім скажіть про свої побажання та дізнайтеся про очікування батьків учня від цієї зустрічі. Так ви конструктивно обговорите причину зустрічі.
3. Контролювати свою реакцію на агресію.
Вона проявляється емоцією гніву. Це неприємно, але інколи за агресивною поведінкою батька чи матері приховується страх. Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано її виховують. Покажіть, що проблема не безнадійна, що в цілому все добре, але є моменти, над якими слід попрацювати. А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які ви ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам.

Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в основі ентузіазму та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша, тим впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт не потрібен нікому. Найчастіше буває, що людина не погана, просто спілкується так, як її колись навчили.
4. Не забувати про кінцеву мету спілкування.
Дорослі, здавалося б, виховані, знають, як поводитися серед людей, як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться стикатися з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні переходять на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід, за яким ховається спільна позитивна для всіх мета – успішне та комфортне навчання дитини. Але ж важливо почути одне  одного.
У цьому випадку психологи радять згадати про презумпцію прекрасності. Кожна людина хороша та приємна, доки не довела протилежне. Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть якщо це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає імпульс відповісти людині у тій манері, в якій до неї звертаються. Але треба затамувати подих та пригадати, що ці люди піклуються про свою дитину. І ви також.
5. Вдатися до активного слухання.
Є думка, що активне слухання передбачає втручання в промову співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто дати зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися, не перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови. Тож дослухайте – й уже від неї вибудовуйте комунікацію. При цьому ставте запитання до тих тез, які зауважили під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних моментах та змістіть акцент з недоліків.  

Наприклад: батько прийшов з’ясувати, чому у доньки за твір сім балів, хоча вона написала на шість сторінок. Почніть з того, що у дівчинки є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона єдина у класі, хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно попрацювати над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу.
Людей дратує байдужість та неувага до їхніх слів. Тому застосовуйте їхні слова для розмови. Повага до думки батьків підвищить ефективність комунікації з ними.
6. Дистаціюватися від конфлікту.
Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди підвищується – це може призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що ви дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня про його поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа, а глядач. Це допоможе побачити ситуацію такою, як вона є.  Порадьте собі з позиції спостерігача, як краще вчинити.
7. Застосувати принцип «Тут і зараз».
Впливати можна не тільки словом. Емоційний стан миттєво передається співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку саме емоцію ви відчуваєте саме в цей момент. Як це може вплинути на напрям розмови? Як цей стан наблизить до компромісу з батьками учня?Зауважте, як звучить ваш голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що співрозмовник й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з того, що ви змінили позу на більш закриту, а ваш голос затримтів, він дізнається, що ви відреагували. Його тривожність посилиться. А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної комунікації учасники спокійні та врівноважені.

8. Фільтрувати критику на свою адресу.
Під час розмови з батьками учня, до якого є зауваження, ви можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так. У батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії. Важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від неаргументованого негативу. Конструктивна критика завжди корисна. За неї краще подякувати та дослухатися.  

Під час навчального процесу вчитель неодмінно спілкується з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а бесіди – плідними.  А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не лише успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним та з дорослими.  

Особистий простір дитини

 Кожна людина у будь-якому віці має право на особистий простір і це є важливим етапом з різних причин.

⠀

По-перше, якщо ви поважаєте особистий простір дітей, то вони так само виростуть з повагою до вашого особистого простору та простору інших людей.

По-друге, особистий простір вчить дитину прислухатися до себе, розуміти свої бажання та потреби.

По-третє, це дає можливість

“переключитися”, відпочити, побути на самоті, адже це неймовірно важливо для того, щоб психіка мала час переварити нову інформацію, яку отримує кожен день.

Особистий простір:

Почуття, емоції, думки.

Діти мають право не розповідати ВСЕ батькам.

Особистий час. Навчання, спорт, гуртки та інше – це все дуже важливо, але мати вільний час на себе не менш важливо для гармонійного розвитку особистості.

Особисті речі – речі, які належать тільки дитині і ніхто не має право, без її дозволу, їх чіпати.

Місце, де можна усамітнитися. Якщо мова йде про свою кімнату, то важливо відноситися з повагою до простору дитини та не заходити без стуку і дозволу.

Якщо своєї кімнати немає, то важливо організувати свій куточок, де б дитина мала змогу побути на самоті.

Все завжди починається з родини. Поважайте своїх дітей, якщо ви хочете, аби вони поважали вас)

Як подбати про своє психічне здоров’я: 5 корисних звичок на кожний день

 Піклуватись про своє психічне здоров’я так само важливо, як і про фізичне. Хороша новина: вони тісно пов’язані, тож фізичні вправи, сон та харчування мають позитивний ефект і для тіла, і для психіки. Дотримуйтесь цих корисних звичок, і ваше життя буде в гармонії.

 

Звичка перша: достатньо спати

Наш мозок не здатен безперервно сприймати інформацію: йому потрібен час, щоб опрацювати й засвоїти її. Недавні дослідження показали, що під час сну мозок очищається від продуктів метаболізму, що накопичилися протягом дня. Це необхідно для того, щоби вдень ми почувалися бадьорими і були уважними. 

Прийміть той факт, що на справи у вас є 16 годин на добу, і не намагайтесь додати пару годин за рахунок сну. Бути млявим, відчувати туман в голові, збільшувати ризик розвитку у себе діабету, деменції, ожиріння і хвороби серця, які спричиняє хронічне недосипання, – сумнівна оптимізація.

Ось кілька порад, які зроблять ваш відпочинок вночі приємним і якісним:

• спіть 7-9 годин на добу в один і той же час;
• не намагайтесь відіспатись на вихідних: вчені довели, що спроби компенсувати дефіцит сну лише шкодять здоров’ю;
• якщо ви з ранку до вечора працюєте сидячи, ввечері виходьте на пробіжку або прогулянку;
• зменшіть кількість екранного часу перед сном. Для розваги або інтелектуальної активності краще обрати книгу;
• замініть каву або алкоголь перед сном на трав’яний чай.

Звичка друга: збалансовано харчуватися

Наш мозок займає всього 2% від ваги тіла, але споживає 20% енергії організму. Щоб функціонувати, йому потрібно багато ресурсів, які ми отримуємо разом з продуктами харчування. Їжа має безпосередній вплив на наш мозок, а отже — і настрій.

Вчені відносно недавно почали досліджувати вплив харчування на психічне здоров’я і ось кілька рекомендацій, які існують на сьогодні:

• раціон харчування повинен задовольняти потреби організму в вітамінах, мінералах і калоріях;
• вживайте продукти з цільного зерна, рибу з омега-3 жирними кислотами (оселедець, скумбрія, лосось, сардина), горіхи, гарбузове та лляне насіння, чорниці, смородину, броколі, томати;
• зменшуйте вживання перероблених харчових продуктів: тих, що були законсервовані, термічно оброблені і підготовлені до тривалого зберігання перед споживанням. До них належать напівфабрикати, консерви, ковбаси, снеки, випічка;
• відмовтесь від цукру. Глюкоза потрібна для таких функцій мозку як мислення, пам’ять і навчання. Але в продуктах, які ми споживаємо щодня, міститься набагато більше цукру, ніж нам потрібно. Його надлишок приводить до поступового погіршення пам’яті та когнітивних функцій.

Звичка третя: бути фізично активними

Як йшлося вище, фізичні вправи покращують сон, але користь фізичної активності для психічного здоров’я цим не обмежується. Доведено, що люди, які регулярно виконують вправи, мають менший рівень стресу. Завдяки спорту загострюється пам’ять і концентрація, нормалізується вага тіла і покращуються самооцінка. І не лише завдяки спорту! Робота в саду, прибирання вдома або прогулянка з роботи додому працюють не гірше.

Звичка четверта: товаришувати

Якщо у вас є кілька друзів, з якими ви регулярно зустрічаєтесь і спілкуєтесь, ви вже робите своєму психічному здоров’ю величезну послугу. Якщо немає – час будувати такі стосунки. Мова не про те, щоб додати у друзі тисячу малознайомих людей у соцмережах. Будуйте відносини, в яких панують взаємна довіра й підтримка, де вас приймають за хороших і поганих обставин. Такі відносини дають відчуття щастя, призначення і впевненості – а це захисні вежі вашого психічного здоров’я.

Звичка п’ята: обирати змістовні справи

Кожен по-своєму розуміє поняття “змістовні справи”. Для одних це робота, для інших – хобі, для третіх – волонтерство. Список можна продовжувати, але у всіх цих занять є спільна риса: вони приносять задоволення, надихають і надають життю сенсу.

Пригадайте, коли ви із задоволенням прокидалися вранці — енергійні, в очікуванні чогось особливого. Це могла бути подорож в нові місця, концерт улюбленого артиста чи похід з друзями в кіно. Або пригадайте стан, коли заняття поглинало вас, ви були наче в потоці, не відчували ані втоми, ані плину часу. Наприклад, за читанням книги, малюванням або грою в футбол. Це і є ваші змістовні справи. Знаходьте в своєму житті час для себе і таких речей, особливо, коли відчуваєте, що через стрес, рутину або негативні думки світ довкола починає втрачати кольори.

Основи тайм-менеджменту для школярів під час дистанційного навчання

 Як встигати все заплановане? Як навчитися правильно розподіляти час? Як позбутися звички відкладати виконання важливих завдань на останній момент?

Уміння розставляти пріоритети та розподіляти час – важлива навичка кожної успішної особистості. В умовах дистанційного навчання це вміння вкрай потрібне школярам! На відміну від звичайного шкільного режиму, коли час навантаження та відпочинку регламентується стандартною тривалістю уроків та перерв, під час дистанційки учні мають навчитися розподіляти свій час самостійно – встигаючи як навчатись, так і відпочивати.

Із чого починати планування, як мотивувати себе та як позбутися звички прокрастинувати – про це у нашому матеріалі.

Визначте мету

Запитайте в учнів, про що вони мріють? Яких цілей прагнуть досягти найближчим часом чи через кілька років? Запропонуйте їм сформувати свої цілі та записати їх, а потім подумати, що необхідно зробити, щоб досягти омріяних результатів.

Важливо! Запропонуйте учням візуалізувавати свої мрії на особистій мапі бажань та прописати конкретні кроки, які необхідно зробити для реалізації кожної з них.

Складайте щоденний список завдань

Написати конспект, розв’язати приклади, запам’ятати дати, зробити проєкт та інше – щодня кожному учню необхідно виконати ряд завдань. Неправильне розподілення часу може викликати відчуття хронічного браку вільного часу та постійне почуття втоми. Насправді це наслідок перевантаження мозку та неправильного режиму дня.

Поясніть учням, щоб позбутися таких наслідків, необхідно щовечора планувати наступний день. Для цього усі завдання, які потрібно виконати впродовж наступного дня, варто записувати та поряд з кожним з них позначати час, що знадобиться на його виконання.

Наприклад, «додаткові заняття англійською мовою у додатку Duolingo – 30 хвилин», «виконання домашніх завдань на наступний день – 1,5 години» та інше.

Важливо! Формулювання у плані мають бути чіткі, конкретні та регламентовані часом. Для того, щоб зробити акценти у пріоритетності завдань на день, доцільно скористатись матрицею Ейзенхауера.

Плануйте завдання на тиждень

Щоб мрії стали реально здійсненими цілями, варто навчитися довгостроковому плануванню. Почати можна з маленького – привчитися планувати спочатку на день, потім на тиждень, місяць, а згодом на більш далекі перспективи.

Одна з характерних помилок початківців – планувати одразу на день десятки завдань, завідомо знаючи, що всі з них точно не вдасться виконати. Таким чином щовечора доводиться переносити значну частину незробленого на наступний день. Це не ефективно. Краще на день записувати лише ті справи, які точно вдасться виконати, для всіх інших краще скласти окремий список «Справи на тиждень», виконувати їх варто у вільний час упродовж найближчих днів.

Щоб список справ постійно був перед очима, запропонуйте школярам використовувати яскраві стікери, які можна приклеювати до ватману, де розграфлені дні тижня.

Важливо! Головна мета планування – не зайняти цілком кожен день протягом тижня, прописавши покроково виконання завдань, а зуміти знайти баланс між виконанням обов’язкових справ та часу на відпочинок і творчість.

Слідкуйте за регулярністю

Деякі завдання потрібно виконувати щоденно: наприклад, приділяти час спорту, відвідуванню онлайн-занять, прогулянкам на свіжому повітрі та інше. Щоб не занотовувати однакові завдання щоденно, привчіть школярів вести трекери корисних звичок. Із їхньою допомогою можна дисциплінувати себе на виконання щоденних рутин та відслідковувати власну організованість.

У бібліотеці «Всеосвіти» ви зможете безкоштовно завантажити понад два десятки різноманітних трекерів корисних звичок, які стануть у пригоді для дошкільнят, учнів початкових класів та старшокласників.

Важливо! Регулярність дозволяє навчитися планувати власний час, виробити корисні навички чи позбутись шкідливих звичок.

«Ні!» прокрастинації

Прокрастинація – психологічний стан, що характеризується постійним відкладанням виконання важливих справ та вирішення проблем на потім. Тобто це підсвідоме ухилення від складних завдань будь-якими способами – гортання стрічки новин у соціальних мережах, переглядання відео на Youtube, безцільні розмови телефоном та інше.

Навчіть учнів прийому «Pomodoro», його застосування допоможе сконцентруватися, чергуючи час навантаження та відпочинку. Його принцип полягає у тому, щоб чергувати види діяльності через рівні проміжки часу – 25 хвилин розумові навантаження, 5 хвилин відпочинку. Після чотирьох проміжків слід зробити більш тривалу перерву (15-20 хвилин).

Щоб не відволікатися, варто скористатися спеціальним застосунком, який буде подавати сигнали через відповідні часові проміжки. Застосунок «Pomodoro»

можна безкоштовно завантажити на Google Play чи App Store.

Важливо! Поясніть школярам, що вміння концентруватись, не відволікаючись на неважливі другорядні справи, – запорука успіху на шляху до високих результатів у будь-якій справі.

Карантин та дистанційне навчання – ідеальний час, щоб навчитися чомусь новому, самостійно підтягнути власний рівень знань з певного предмета та інше. У школярів купа вільного часу, головне – використати його з користю!