Поради для полегшення адаптації до нового навчального року

Перші тижні навчання після канікул — це завжди стрес для дітей. Розповідаємо, як батькам підтримати та полегшити малечі процес адаптації до нового ритму життя.

Читайте, зберігайте та обов'язково діліться цими дієвими порадами від Світлана Ройз

Тренінг "Перша психологічна допомога"

 

Які особисті кордони дитини потрібно поважати?

 Коли дитина дорослішає, їй необхідно навчитися будувати особисті кордони. Особисті кордони — це межа, яку встановлює кожна людина щодо інших: членів родини, родичів, друзів і незнайомих людей. Про особисті кордони діти можуть дізнатися від близьких: від того, як дорослі сформують свої кордони у відносинах один з одним і з дитиною, залежать не тільки стосунки у родині, а й відносини дитини із навколишнім світом.

Найпростіше пояснення особистих кордонів — це все, що можна назвати своїм. Моя кімната, мої речі, моє тіло, мій час.

Що підпадає під поняття фізичних кордонів?

1) Кімната дитини — це її особистий простір. Перед ти, як зайти потрібно обов’язково постукати і попросити дозволу увійти.

2) Все, що знаходиться в особистому користуванні дитини не можна брати без дозволу: викидати, ламати, знищувати. Не можна читати особистий щоденник або переписки — дитина має бути впевнена, що її секрети нікому невідомі.

3) Тіло кожної людини — її діло. І це нормально, не дозволяти торкатися до себе. Ненормально терпіти, якщо торкаються проти волі дитини.

4) Гроші, які дитина назбирала або отримала у подарунок, також є її власними заощадженнями. Недопустимо їх відбирати і витрачати на свій розсуд.

5) Не вимагайте у дитини ділитися своїми іграшками або смаколиками з іншими, якщо вона сама цього не хоче.

У межах реалізації проєкту «Забезпечення доступу до послуг для осіб, постраждалих від ґендерно зумовленого та домашнього насильства, посилення обізнаності щодо проблеми в умовах повномасштабної війни» за підтримки проєкту «Спроможні та сильні», що виконується Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії.

#ЛаСтрада #ЛаСтрадаУкраїна #LaStrada #LaStradaUkraine #capableandresistant #спроможнітасильні

Правила відеоігор для дітей

 Чи багато ви знаєте дітей, які не грають у відеоігри? Часом здається, що цей віртуальний світ, де вони мають суперсили, можуть вигравати у футбол у відомих гравців – вже невід’ємна частина їхнього життя. Та відеоігри не є чимось жахливим для дітей.
Найголовніше – не зловживати. Адже переважно саме зловживання приводить до негативних наслідків.
Спочатку справи – потім гра.
Чіткі часові обмеження.
Визначте реалістичні наслідки порушення правил.
Цікавтеся, у що грає дитина.
Сплануйте інші розваги.
В США понад 90% дітей віком від 2 років грають у відеоігри*.

Цифра трохи шокує.

Відеоігри поділяються на 2 типи: навчальні та розважальні.

Відеоігри вчать швидкості реакції, координації рухів рук і очей. У дослідах на здатність концентруватися на різних чинниках діти, що перед цим грали в динамічні ігри, показали кращий результат, ніж діти, що не грали. Відеоігри здатні допомогти відволікатися від поганих спогадів та негативних емоцій, а також знизити тривожність.

Тому батькам потрібно вибудувати правила щодо відеогри. Ділимося з вами основними з них.

Дитина повинна знати, що вона гратиме лише тоді, коли зробила всі заплановані денні справи.

Дітям від 6 років рекомендується* приділяти відеогрі не більше 60 хвилин у шкільні дні та 2 години у вихідні. Дітям віком до 6 років слід витрачати близько 30 хвилин. Кілька днів на тиждень обов’язково мають бути вільні від ігор.

Якщо дитина замість домовленої години грала весь день, вона має розуміти, що будуть наслідки. Наприклад, наступний тиждень вона взагалі не буде грати.

Батькам корисно знати та схвалювати ігри, в які грають діти.

Важливо, щоб у дитини були інші цікаві їй активності, щоб чекання пограти у телефон не було єдиним заняттям для неї.

*Дані взяті з Американської академії педіатрії (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36587018/)

+2

Усі реакції:

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХАМИ?

 ​Поради для батьків

Завдання для арттерапії

Страх у дитини – один із найпоширеніших запитів під час війни з боку батьків. І це – абсолютно нормальна реакція на нові умови, в яких зараз опинилися українці.

Однак, коли дорослі здатні усвідомити свій страх і зрозуміти його причини, то для дітей це надскладне завдання. І саме тут на допомогу батькам приходить арттерапія.

Перше, що ми маємо пояснити дитині, – боятися це нормально. Адже саме страх часто здатен врятувати життя. Всі бояться, і тут нема чого соромитись.

Далі нам важливо зробити страх предметним та зрозумілим дитині. Запропонуйте намалювати його. Якщо це образ, дайте йому ім’я. Так дитина ніби сама знайомиться з власним страхом.

Наступний крок – висміяти страх, зробити його «безпечним» в очах дитини. Розфарбуйте акулу рожевим або як страшний ворожий літак збивають українські бойові гуси.

Разом з дитиною ви також можете намалювати зброю проти страху чи відважного супергероя.

Це можуть бути навіть сучасні українські персонажі: як-от пес Патрон або сміливий Трактор, що краде ворожу техніку.

Однак у разі критичної ситуації, пам’ятайте – краще звернутися до спеціаліста, аби дитячий страх не став серйозною фобією у майбутньому.

_Джерело: Вікторія Назаревич — професорка кафедри психології та педагогіки Київського міжнародного університету_

Тренінг "Перша психологічна допомога"

 

Гіперактивні діти

 Матеріали взято з сайту Дитячий психолог