Як говорити про межі з дитиною

 Межі – це основа емоційної безпеки дитини.

Коли вона знає, що її почуття важливі, а її “ні” почують, вона росте впевненою і здатною захищати себе. І саме батьки першими показують, що межі це не про суворість, а про повагу.

Як говорити про межі:

Моделюйте власні межі. "Мені зараз потрібен час для себе. Повернуся через 15 хвилин, і поговоримо".

Діти вчаться не з того, що ви говорите, а з того, що робите.

Поважайте межі дитини

Стукайте в двері перед входом у кімнату підлітка

Не читайте щоденник/переписки без дозволу

Не змушуйте ділитися іграшками/їжею, якщо не хоче

Не показуйте її фото в соцмережах без згоди

Навчайте захищати межі. Практикуйте слова-відмови:

"Не торкайся мене"

"Це моє, не бери без прохання"

"Мені це неприємно, зупинись"

Пояснюйте, що межі – це не грубість Діти часто бояться здатися "поганими", якщо скажуть "ні".

Коли дитина знає свої межі і вміє говорити про них, вона зростає стійкішою, сміливішою і більш захищеною.

Матеріали взяті зі сторінки Національна гаряча лінія для дітей та молоді

Поради для батьків: Як говорити з дитиною про безпеку тіла

 Говорити з дітьми про безпеку тіла важливо, щоб дати їм інструменти захисту, які працюють.

Діти, які зазнають сексуального насильства часто обирають мовчання, замість розмови про те, що відбулося. Не тому, що не хочуть розказати, а тому, що не знають, що те, що відбувається – неправильно.

Розмови про безпеку без табу не треба боятися, варто просто підготуватися до цього.

Ми підготували рекомендації, які можуть вам допомогти.

"Твоє тіло належить тобі". Просте правило: ніхто не має права торкатися твоїх інтимних місць. Винятки можливі, якщо вони не переходять меж: мама/тато/лікар під час огляду, коли батьки поруч.

Хороші і погані дотики. Хороші – приємні, наприклад, обійми, якщо дитина цього хоче. Погані – неприємні, які приносять дискомфорт.

Право сказати "ні". Якщо хтось хоче обійняти, а дитина не хоче – поясніть їй, що вона/він може сказати 'ні'.

Правило "не йди з незнайомцем/незнайомкою". Навіть якщо незнайомець/незнайомка каже "мама послала" або "твоя мама в лікарні". Якщо справді щось сталося, то дитина має розуміти, що про це будуть повідомлені вчителі/поліція/близькі друзі та подруги/родичі.

Не поширювати фото свого тіла онлайн і не зустрічатися з онлайн-знайомими без дозволу батьків.

"Я завжди тобі повірю". Найважливіше послання, яке має знати дитина – що б не сталося, вона/він може розказати вам і ви повірите та будете захищати її/його.

Поясніть, що будь-який дотик потребує згоди. "Ні" – повне речення без пояснень.

Як говорити :

Спокійним тоном. Якщо ви в паніці дитина вважає, що розмова про щось жахливе і закривається.

Регулярно, а не вкладати все в одну велику розмову. Не треба сідати і проводити "лекцію про безпеку". Вплітайте теми в повсякденність: коли дивитеся мультик, коли готуєтеся до візиту родичів, коли обговорюєте новини.

Використовуйте приклади. “Бачиш, у мультику хлопчик сказав “не хочу обійматися” і його почули. Ти можеш відмовлятися теж, якщо не хочеш".

Розмова про безпеку тіла це не "одна розмова в 10 років". Це постійний діалог, який починається з раннього дитинства. Ви не залякуєте дитину, навпаки, ви допомагаєте їй вибудувати кордони.

Матеріали взяті зі сторінки Національна гаряча лінія для дітей та молоді

Міфи і факти прр права та обов'язки дитини

 

Джерело Дитячий психолог

Круглий стіл до Всесвітнього дня порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми «ВІЛ/СНІД – реальна загроза людству»

 

 

Конкурсна робота: відеоролик Світ без насильства - світ рівності і поваги

В рамках щорічної Всеукраїнської акції «16 днів проти  насильства» наша учениця 11 класу Беспалько Дарія взяла участь в Всеукраїнському інформаційно-просвітницькому творчому конкурсі «16 днів - 16 кроків до світу без насильства» з тематичним напрямком «Світ без насильства - світ рівності та поваги».

Метою даного конкурсу є попередження проявів насильства серед молоді, підвищення рівня поінформованості населення про форми, прояви, причини і наслідки домашнього насильства, розуміння суспільством непропорційного впливу домашнього насильства та насильства за ознакою статі на жінок і чоловіків, у тому числі на осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку.

Алгоритм захисту прав дитини у суді в ситуації домашнього насильства

  Коли дитина стає свідком або постраждалою від домашнього насильства, кожна обставина та деталь в цій ситуації стає необхідною та важливою для можливості захисту прав такої дитини.

Якщо ви стикнулись з випадком домашнього насильства щодо дитини, вам може стати корисним наступний алгоритм дій з метою захисту її порушених прав:
 Звернення до правоохоронних органів (особисто, шляхом відвідування відділку поліції, або за номерами 102 чи 112).
 Фіксація вчиненого насильства, тобто збір доказів, які зможуть підтвердити факт вчинення насильства. Це можуть бути фото/аудіо/відео докази, покази свідків, характеристики з закладів освіти, покази інших постраждалих осіб та самої дитини тощо.
 Отримання інформації про відкриття провадження у справі про адміністративне або кримінальне правопорушення (залежно від характеру вчиненого діяння).
 Очікування розгляду справи у судовому порядку.

Нагадуємо, що дитина (або її законний представник в інтересах дитини) має право отримати безоплатну правничу допомогу у цій категорії справ, як первинну (консультації), так і вторинну (супровід справи у судовому засіданні).

Під час розгляду справи про вчинення домашнього насильства щодо дитини або у її присутності суд має розглянути наявні обставини справи, втім, для уточнення обставин справи, також має право з'ясувати думку самої постраждалої дитини.

При цьому, законодавство не встановлює вікового обмеження для опитування дитини в суді - думка дитини може бути з'ясована особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх. Важливо, що з'ясування думки дитини є елементом дотримання принципу найкращих інтересів дитини при постановленні судових рішень, тож не варто нехтувати такою можливістю, і надати дитині можливість висловити власну думку.

Адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства щодо дитини передбачена частиною 2 статті 173-2 КУпАП. При цьому, стаття 269 КУпАП визначає також те, що дитина свідок домашнього насильства також визнається постраждалою в розумінні цього кодексу. Відтак, у випадку, якщо провадження у суді здійснюється з метою захисту прав дитини, яка стала свідком домашнього насильства, суд має врахувати це при визначенні санкції та притягненні кривдника до відповідальності. Кримінальна ж відповідальність передбачена ст. 126-1 ККУ.

Публікація підготовлена ГО "Ла Страда-Україна" у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Її зміст є виключною відповідальністю ГО "Ла Страда-Україна" і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Матеріали взяті зі сторінки Національна гаряча лінія для дітей та молоді

Профілактика насильства. Відчуття безпеки для дитини

 Відчуття безпеки — найкраща профілактика насильства

1. Дитина, яка знає свою цінність, не терпітиме поганого ставлення
Коли дитину вдома люблять безумовно, поважають її межі, чують її голос — вона засвоює: "Я заслуговую на повагу".
Якщо хтось поводиться інакше — це тривожний сигнал, а не норма.

2. Дитина, яка довіряє батькам, розкаже про проблему

3. Дитина з безпечною прив'язаністю краще розпізнає маніпуляції
Кривдники шукають уразливих. Тих, кому бракує уваги, схвалення, любові. Вони дають це, щоб потім забрати.
Дитина, яка отримує любов вдома, менш уразлива до маніпуляцій.

Як створювати відчуття безпеки:
1. Безумовна любов
"Я люблю тебе навіть коли злюся. Навіть коли ти помиляєшся. Завжди."
Це не означає вседозволеність. Це означає: твоя цінність не залежить від твоїх вчинків.
2. Передбачуваність = безпека.
3. Повага до меж
"Не хочеш обіймати дядька? Не треба. Можеш просто привітатися".
Коли ви поважаєте межі дитини в дрібницях — вона вчиться, що її "ні" важливе. І знає: якщо хтось ці межі порушує — це неправильно.
4. Емоційна доступність
Не раз на тиждень, а щоденна присутність.
Коли дитина знає: якщо мені погано я можу підійти і мене почують.
5. Навчання розпізнавати почуття
Діти, які знають назви емоцій, краще їх контролюють. І можуть сказати: "Мені некомфортно з цією людиною" — навіть якщо не розуміють чому.
6. Освіта про тіло і межі

Дитина має знати:
Правильні анатомічні назви частин тіла
Що її тіло належить їй
Що ніхто не має права торкатися без дозволу

Безпека — це ваша атмосфера вдома, де:
Можна плакати без сорому
Можна помилятися без покарання
Можна казати "ні" і тебе почують
Можна бути слабким і тебе не засудять
Можна довіряти і не бути зрадженим

Діти, які знають, що їх люблять і захистять сильніші. Вони швидше скажуть "ні", швидше попросять про допомогу, тому, що знають, що вдома є підтримка і безпека.

Матеріали взяті зі сторінки Національна гаряча лінія для дітей та молоді